Він непохитний, як Берні Эккльстоун, прозорливий як Уїнстон Черчіль і передбачливий як Джон Беррімор.
Протягом усіх трьох днів івенту, що пройшов у Високих Татрах, нас буквально переслідували тумани. Навіть ночами промені прожектора сусідній дискотеки вихоплювали з темряви то обриси критого воза, то силует старої з глечиком, то волхва в бурках. Сам собою спливав в пам'яті зв'язок Rolls-Royce з потойбічним світом через всіх своїх «фантомів», «серафимів», «привидів», «примар» і т. д.
Виходить, що і наш Wraith (з анг. - «дух»), немов медіум на спіритичні сеансі, намагався викликати дух сера Чарльза Ройса, головного автомобільного перфекціоніста. Навіщо? Мабуть, що б впоратись із майбутніми труднощами тест-драйву. Адже зазвичай бритти презентують свої авто ближче до місць проживання та відпочинку потенційних клієнтів - у Гонконгу, Санта-Моніці, Лондоні, Ніцці, Женеві, – за що їм велике людське спасибі. Але цього разу нас покликали випробувати всю лінійку RR в сусідню Словаччину. Так, з одного боку - Попрад, Штрбске Плесо і Кежмарок. З іншого - важка совкова спадщина з латаним-перелатаним асфальтом і пост-соціалістичним сервісом. Зате відмінна можливість відчути нюанси управління найбільш просторими і комфортабельними авто в умовах, близьких до наших. Тим більше що британці передбачили як ніколи безліч асистансів, що полегшують їзду. За словами нашого беззмінного провідника у світ RR, директора з корпоративних зв'язків в Європі Френка Тіманна, будь-який з сучасних "ройсів" може їхати і управлятися так, як потрібно власникові. І татранські серпантини стали відмінним полігоном для демонстрації справедливості цього постулату.
Здавалося б, незнайомі дороги мають недобру якість і безліч закритих поворотів, помножені на густі тумани - не найкраще місце для тіста 632-сильного гіганта. Тим не менш, Wraith буквально "вів" нас, заздалегідь підбираючи під рельєф і поточний стиль водіння оптимальну передачу, жорсткість підвіски і величину кліренсу. Чари? Швидше біла магія всевидячої системи Satellite Aided Transmission, яка завідує параметрами шасі і коробки передач, використовуючи дані супутникової навігації та електронних топографічних карт.
Якщо вже на зледенілих серпантинах настільки масивний фастбек відчуває себе "у своїй тарілці", то у всіх інших умовах проблем тим більше не буде. Та їх не було навіть на настільки нехарактерних для марки вправах як "лосиний тест" і "розгін-гальмування", що виконуються на 60-80 км/год, Хоча, здавалося б, ніщо в світі не в змозі приборкати 2,5 тонни живої ваги. Але все та ж біла магія перемогла ще й закони інерції. Причому зробила це без належної драматичності, хоча слоган моделі (Power. Style. Drama) як би натякав. Так, азарту у Wraith більше, ніж навіть у драйверського Ghost, але ось драми немає. Навіть при розгоні в підлогу водія не вдавлює в крісло, в очах не темніє від неминучого при наявність 800 Нм перевантаження. "Бо, - продовжує свій лікнеп Френк - Wraith в першу чергу комфортабельне купе, і лише потім - потужний і динамічний".
Звичайно, гер Тіманн злегка лукавить. Бо спурт до "сотні" навіть на зимовій гумі займає цілком спорткаровські 4,6 секунди, а тяги у "рейсу" з надлишком навіть на задній передачі. Просто бритти ні коли не акцентували увагу на потужності, швидкості і динаміці, з куди більшим ентузіазмом розмірковуючи про матеріали обробки і панелі з 44 тисячами базових кольорів. І про те що сьогодні 90% "ройсів", що випускаються, проходять через руки відділення персоналізації Bespoke, що робить автомобілі настільки ж унікальними, як і відбитки пальців. І що з кожним роком ця цифра зростає. Тобто сьогодні шанси зустріти два ідентичних "ройса" зникаюче малі. І якими б не були рекордними теххарактеристики, згадуються вони так побіжно і вельми витіювато. Адже сер Ройс не раз підкреслював, що його клієнти не заглядають під капоти і не цікавляться очками-голами-секундами. Звідси в заводських проспектах типові для Вікторіанської Англії зарозумілі евфемізми на кшталт «потужність і здатність прискорюватися достатні». Все вірно, під капотами у «ройса» завжди було всього вдосталь, щоб не думати про цифри зверхньо.
Навіть на переставці і дрифтовій "вісімці" (тепер traction control можна відключити) «найпотужніший RR в історії» залишається істинним Rolls-Royce, працюючи швидше вальяжно, не терплячи суєти і різкості.
Але найбільше вразила воістину лідокольна монолітність купе. Такій курсовій стійкості можуть позаздрити інші лімузини. Кращої ілюстрації до рядків В. В. Маяковського "Товарищи, вы видели "ройса"? "Ройса", который с ветром сросся. А когда стоит — кит..." і не придумаєш. Натхненний цією непохитністю, я напросився на hands free-експеримент. Звичайно, потрібно бути трохи божевільним, що б попросити дозволу у інструктора розігнати Wraith до максимальної швидкості в буквальному сенсі без рук. І треба бути дуже впевненим у своєму дітищі (а інструкторами в нашому випадку виступали інженери RR) що б погодитися на таку авантюру. Результат ви можете побачити на відео:
Купе з чотирма дорослими чоловіками легко і без коригувань розігналося до 254 км/ч. І так само невимушено зупинилося, так ні разу і не зажадавши коригування кермом. Без драм, скреготу електронних систем і прискореного серцебиття вашого покірного слуги.
Ми не будемо зупинятися на обов'язкових у наших тестах пунктах про практичність, простір, зручність, місткість. І не тому що Wraith вище всіх цих міщанських пережитків. Просто це купе просторіше, ніж у інших представницьких седанів. Двері, що відчиняються проти ходу (на 83 градуси!), дозволяють навіть позаду сідати із грацією Кіри Найтлі. У багажнику знайдеться місце і для чотирьох сумок для гольфу, і для пари лунок. Мабуть, єдиний недолік "рейсу" - його недоступність, якщо можна вважати висоту Евересту недоліком.
Rolls-Royce Wraight
Вартість тестового автомобіля 10,957500 млн. грн.
Об'єм двигуна 6,600 л
Максимальна потужність 632 к. с.
Крутний момент 800 Нм
Витрата палива (середня) 14 л
Розгін до 100 км/год за 4,6 с
Довжина 5,269 м
Ширина 1,947 м
Висота 1,507 м
Розмір використовуваних покришок 255/40 R21
Сергій Суховский
Фото автора і Rolls-Royce