Чи справді Земля переживає шосте масове вимирання? Нове дослідження показує, що все набагато складніше

Протягом десятиліть науковці попереджали, що людська діяльність може спричинити шосте масове вимирання видів на планеті. Ознаки біологічної кризи — від танення льодовиків до зникнення природних середовищ — здаються очевидними.

Проте нове дослідження, проведене командою з Університету Аризони, ставить під сумнів цю тривожну картину. Аналіз, опублікований у журналі Proceedings of the Royal Society B, охоплює дані майже двох мільйонів видів і показує, що найбільші втрати біорізноманіття серед рослин, членистоногих і наземних хребетних відбулися понад сто років тому, а з того часу темпи вимирання знижуються.

Головний дослідник Джон Вінс пояснює, що для розуміння сучасної ситуації важливо розділяти минулі закономірності та нинішні загрози. Причини вимирання в минулому суттєво відрізняються від тих, що діють сьогодні. Це ускладнює прогнозування майбутніх втрат, адже чинники змінюються — особливо у зв’язку з руйнуванням середовищ існування та зміною клімату.

Дослідження ставить під сумнів усталене уявлення про те, що темпи вимирання невпинно зростають. Найгірші втрати біорізноманіття, як з’ясувалося, були зосереджені на островах, де інвазивні види, завезені людьми, знищували місцеву фауну. Натомість сучасні загрози — вирубка лісів, забруднення прісної води, глобальне потепління — мають інші механізми впливу.

Історично найбільше постраждали види, що мешкали на островах, зокрема молюски та хребетні, яких винищували щури, свині та кози, завезені дослідниками. Сьогодні основна загроза — це руйнування природних середовищ на континентах, де цілі екосистеми фрагментуються та забруднюються. Співавторка дослідження Крістен Сабан зазначає, що минулі вимирання не є надійним показником сучасних ризиків для видів. Це означає, що кризу біорізноманіття не можна пояснити лише історичними прикладами — вона постійно змінюється під впливом нових чинників.

Вінс додає, що зміна клімату, ймовірно, відіграватиме дедалі більшу роль у майбутніх втратах, хоча її повний вплив ще не проявився. Затримка між екологічними змінами та фактичним вимиранням означає, що наслідки глобального потепління можуть стати очевидними лише через десятки років. Команда дослідників проаналізувала понад 163 тисячі видів, класифікованих Міжнародним союзом охорони природи (IUCN), щоб порівняти сучасні рівні загроз із минулими тенденціями. Виявилося, що більшість вимерлих видів — це острівні молюски та хребетні, знищені інвазивними видами, тоді як нині найбільше загрожує континентальним видам, які стикаються з руйнуванням середовищ існування.

Цей комплексний погляд показує, що втрати біорізноманіття не є однорідними — вони залежать від регіону, екосистеми та типу організму. Хоча деякі види залишаються вразливими, інші отримали користь від цілеспрямованих заходів охорони. Вінс наголошує, що поширене уявлення про неконтрольовану хвилю вимирання ігнорує реальні досягнення у збереженні природи. На противагу загальноприйнятій думці, що темпи вимирання зростають, дослідження показує, що вони, навпаки, знижуються. Для багатьох груп, зокрема членистоногих, рослин і хребетних, темпи вимирання зменшилися з початку XX століття — це пов’язано з підвищенням екологічної свідомості та вдосконаленням природоохоронної політики.

Дослідження не заперечує серйозність кризи біорізноманіття, але пропонує розглядати її як виклик, з яким можна впоратися, а не як неминучу катастрофу. Науковці закликають до реалістичних, заснованих на даних стратегій збереження, які можуть забезпечити кращі результати для збереження життя на планеті.