Це правда Земля? П’ять дивовижних природних явищ, які не пояснити без науки

Вулкан Іджен

Цей вулкан в Індонезії став однією з головних приманок для любителів науки з усього світу.

У його кратері розташоване кислотне озеро яскраво-бірюзового кольору, яке називають «природною хімічною лабораторією». Озеро виглядає вкрай неприродно, його можна порівняти з відстійником токсичних промислових відходів.

Причиною такого забарвлення є величезна концентрація сірки та важких металів, які сформувалися внаслідок активності вулкана.

В іншому кратері також періодично з'являється синє полум'я, це результат горіння сірководню при температурі близько 600 °C. Оскільки світіння дуже слабке, його можна побачити лише вночі.

Місцеві жителі добувають тут сірку і продають її туристам як сувенір. Проте така робота вкрай небезпечна, оскільки пари сірки можуть порушити дихальні функції і навіть пошкодити органи.

Туристам не рекомендують відвідувати вулкан без засобів захисту у період його сильної активності. У цей час краще відвідати водоспади та гарячі джерела, які оточують Іджен.

Кратер Дарваза

Будучи родовищем газу в Туркменістані, цей кратер утворився в результаті грубого інженерного прорахунку в 1971 році.

Радянські геологи не врахували наявність підземних порожнин під час буріння свердловини, через що утворився величезний природний казан, наповнений газом. Щоб уникнути отруєння місцевого населення, учені вирішили підпалити джерело газу, припускаючи, що воно цілком згорить за короткий час.

Це була друга груба помилка, оскільки полум'я всередині кратера не згасає вже понад 50 років. Діаметр Дарвази складає близько 60 метрів, а його глибина сягає 20 метрів.

Язики полум'я всередині кратера можуть розтягуватися до 15 метрів заввишки. З цієї причини кратер прозвали «воротами пекла», і він давно став місцевою пам'яткою.

Дарвазу видно навіть на деяких супутникових знімках, і вчені не знають, скільки ще триватиме активна фаза горіння всередині нього.

Хоча нещодавно туркменські вчені заявили, що вони можуть загасити вогонь у кратері, змінивши потоки газу, які його живлять. Влада країни вважає, що це потрібно зробити для скорочення неконтрольованих викидів газу в атмосферу.

Молочна вода

Природне морське світіння, яке також називають молочною водою, можна спостерігати відразу в кількох місцях на планеті.

Пояснення цього ефекту досить просте: багато видів водоростей, риб і мікроорганізмів, що мешкають у різних частинах океанів, випромінюють світло всередині своїх тіл.

У воді це світло переломлюється і створює дивовижне біологічне свічення, схоже на полярне сяйво. Тільки з-під води.

Найчастіше таке явище можна побачити на Мальдівах, на пляжі Какао-Біч у Флориді, на Віргінських і Багамських островах, узбережжях Пуерто-Ріко, у В'єтнамі й Таїланді, у Каліфорнії та Нью-Джерсі.

Іноді молочна вода також зустрічається і в деяких місцях Чорного та Середземного морів.

Найкраще спостерігати морське світіння під час повного Місяця та в умовах штилю.

Перевал Намаскард

Ісландія відома своїми геотермальними джерелами, але цей гірський перевал і однойменна геотермальна зона на висоті 410 метрів стали одними з визначних пам'яток країни.

Кислий ґрунт із украй високими температурами під поверхнею призвели до того, що в цьому регіоні немає рослин і живих істот.

А джерела з окропом тут видають дивні запахи. Наприклад, запах варених яєць.

Багато грязьових джерел і парових жерл викидають отруйні гази, тому туристам дозволено гуляти тільки прокладеними безпечними стежками.

До XIX століття на Намаскарді видобували сірку, а сам перевал розташований за кілька кілометрів від вулканічного озера Міватн, де знімали серіал Гра престолів.

На вершині перевалу також можна побачити кратери активних вулканів, що димляться.

Озеро Хіллієр

Мабуть, найвідоміше місце у добірці. При цьому далеко не кожен турист зможе дозволити собі відвідати його.

Крім того, що озеро розташоване на острові поблизу південно-західного узбережжя Австралії, воно оточене піском і евкаліптовим лісом, без пішохідних стежок або автомобільних доріг.

Тому найчастіше туристів доставляють на Хіллієр повітряним транспортом.

Острів та озеро були помічені під час експедиції британського мореплавця Метью Фліндерса у 1802 році. Як то кажуть, капітан Фліндерс помітив озеро, піднявшись на вершину острова.

На початку XX століття в озері Хіллієр почався видобуток солі, проте через шість років його припинили.

Озеро прославилося завдяки своїй рожевій воді, яка набула такого кольору через унікальні види мікробів і водоростей — екстремофілів, які виживають в умовах високих температур і високого вмісту солі.

Примітно, що колір води не змінюється навіть при її відборі та відстоюванні в окремих ємностях.