Пожирачі зірок. Астрономи виявили неймовірно велику групу чорних дір, яка рухається Чумацьким Шляхом

Відповідним зоряним скупченням виявився Паломар 5, який розташований на відстані 80 тис. світлових років від Землі. Його відкрив німецький астроном Вальтер Бааде в 1950 році. Ця зоряна система сформувалася на ранніх етапах формування галактик — близько 10 млрд років тому — і зараз перебуває на заключних етапах розчинення. Зараз Паломар 5 приблизно в 10 разів масивніший і в 5 разів протяжніший, ніж звичайне кульове скупчення.

Середня відстань між зірками всередині зоряного потоку Паломар 5 становить кілька світлових років, що можна порівняти з відстанню від Сонця до найближчої зірки. Завдяки цьому він охоплює близько 20 градусів видимого нам неба — тобто вивчати його простіше, ніж інші зоряні потоки.

У центрі цього скупчення розташовані 100 чорних дір, що також зацікавило вчених. Вони змоделювали еволюцію кожної зірки кластера і виявили, що раніше в центрі Паломар 5 було набагато менше чорних дір. Однак поступово їхня кількість зростала, а зірок ставало менше.

Зараз більше ніж 20% від загальної маси скупчення становлять виключно чорні діри, які утворилися під час вибухів наднових у кінці життя масивних зірок, коли скупчення було ще дуже молодим. Кожна з них важить приблизно в 20 разів більше за Сонце. Через свого гравітаційного взаємодії, чорні діри поступово «виштовхували» інші зірки і сформували «течію».

Паломар 5 повністю розчиниться через мільярд років — на той час у ньому взагалі не залишиться зірок, і це буде скупчення чорних дір, які «тектимуть» по космосу.

Вчені дійшли висновку, що насправді Паломар 5 не є унікальним зоряним скупченням. Зоряні потоки — це результат зоряних скупчень, які вже розпалися, а тому Паломар 5 спіткає та ж доля — він розчиниться в зоряному потоці, як і інші спостережувані скупчення.

Саме в таких кластерах вчені зможуть найкраще вивчити природу поглинання один одного чорними дірами. Також деякі дослідники вважають, що в цих скупченнях можна буде виявити проміжні чорні діри, які зараз є відсутньою ланкою між надмасивними чорними дірами (у багато мільйонів разів більшими за масу Сонця) і чорними дірами зоряної маси («всього-на-всього» в кілька разів більшими за Сонце). Вони мають допомогти зрозуміти, як формуються надмасивні чорні діри.

Однак залишається ще одна заковика — дізнатися точну кількість чорних дір у зоряних скупченнях не так вже й просто через те, що, ну, це чорна діра — її не можна побачити як зірку, адже вона не випромінює ніякого світла. Проте, вчені задоволені результатами дослідження, адже тепер ми набагато краще розуміємо принцип формування зіркових потоків.