Чи правда, що вікінги відкрили Америку? ТОП-7 аргументів «проти» і один — «за»

І сьогодні, незважаючи на те, що в нашому розпорядженні є не тільки голослівні твердження, а й низка цікавих досліджень, вчені все ж більше схиляються до того, що вікінги на американських берегах не бували.

Давайте зануримося в захопливий світ історичних претензій і розвінчаємо деякі міфи про роль вікінгів в історії Америки. Подивимося як на міфологічний бік питання, так і на науковий.

ТОП-7 фактів про міф про відкриття Америки вікінгами

Британський дослідник Гордон Кемпбелл з університету Лестера давно опікується темою вікінгів та Америки. Кемпбелл є автором бестселера Америка сіверян: Історія міфу про засновників.

Деякий час тому Кемпбелл написав колонку для журналу Time, в якій коротко підсумував витоки появи міфу про вікінгів, які відкрили Америку.

Ось коротко що з’ясував Кемпбелл за роки своїх досліджень.

Витоки міфу

Ідея про те, що Америку відкрили вікінги, набула популярності наприкінці XVIII століття. Вона виникла як спосіб для нових незалежних Сполучених Штатів дистанціюватися від Англії та створити унікальну національну ідентичність. Щоправда, широкої популярності ця ідея тоді не набула. Американці, які перемогли у війні за незалежність, як з’ясувалося, не потребували міфологізації своєї історії.

Конкуруючі претензії

Багато європейських народів претендують на відкриття Америки. Ірландці приписують собі ім'я Святого Брендана (VI століття), валлійці - Мадога аб Овайна Гвінедда (1170 рік), а шотландці - Генрі Сінклера (1398 рік).

Христофор Колумб, незважаючи на те що ніколи не ступав на територію США, теж став популярною фігурою після Американської революції.

Вікінги завжди були найбільш «романтичною» версією відкриття Америки. У суворих сіверян, які давно обросли легендами, в усі часи було багато шанувальників.

Привабливість вікінгів

Вікінги стали привабливими кандидатами на відкриття Америки, бо їх вважали «великою чоловічою расою», яка могла б доповнити «жіночу» англосаксонську спадщину. Ця ідея вписувалася в теорії XIX століття про расову перевагу і необхідність заселити «порожній» американський континент.

«Докази» присутності вікінгів

У ХІХ столітті в місцях розселення скандинавів були «виявлені» різноманітні норвезькі артефакти та написи. Найвідомішим є Кенсингтонський рунний камінь, знайдений у Міннесоті 1898 року, який нібито свідчить про норвезьку експедицію 1362 року. Однак науковці пізніше відкинули його справжність.

Культурні та політичні наслідки

Міф про відкриття вікінгів використовувався для обґрунтування проблемних ідей упродовж усієї американської історії. Він був пов’язаний із твердженнями про етнічну перевагу, маргіналізацією корінних американців і дискримінацією різних груп іммігрантів.

Сьогодні американці скандинавського походження є частиною культурного мейнстриму, але в XIX столітті до скандинавських фермерів, які намагалися заробити на життя в Міннесоті, Вісконсині та Дакоті, культурна еліта Нової Англії ставилася поблажливо, пише Кемпбелл.

Відкриття 1898 року Кенсингтонського рунного каменю з написом про прибуття групи норвезьких дослідників 1362 року дало змогу сільським жителям Міннесоти пишатися тим, що їхні предки відвідали цей регіон п’ятьма століттями раніше. Заперечення вченими автентичності рунного каменю не перекреслило віру в його справжність.

Зв’язок із нацизмом

У своїй крайній формі міф про відкриття вікінгів у 1930-х привернув увагу прихильників нацизму в США, які побачили в ньому зв’язок із гітлерівськими заявами про перевагу арійців.

Це показує, як історичними міфами можна маніпулювати в небезпечних політичних цілях.

Постійна актуальність

Хоча міф про відкриття вікінгів може здатися давньою історією, його вплив відчувається і сьогодні, зазначає Кемпбелл.

Він робить свій внесок у розв’язання проблем расової та етнічної нерівності в Америці, підкреслюючи важливість виправлення історичних неточностей.

Уявлення про те, що «справжні» американці - це нащадки англійських поселенців, чий характер зміцнився завдяки домішкам крові вікінгів, підтримується міфом про відкриття Америки норвежцями, констатує Кемпбелл. Можливо, цей міф уже застарів, але причини для його виправлення актуальні як ніколи, констатує дослідник.

Що говорять про подорожі вікінгів на захід нові дослідження

Категоричність Кемпбелла не поділяють багато сучасних дослідників, які стверджують, що варто спиратися на інші факти.

Наприклад, аналіз різних легенд вікінгів підтверджує, що вони містять згадки про торговельні шляхи на захід протягом століть до того, як таку подорож здійснив Колумб.

Нещодавно ісландські вчені змогли пов’язати ці легенди з цікавою археологічною знахідкою, що дало їм змогу заявити про отримання доказів гіпотези про вікінгів і Північну Америку.

Вікінги не тільки побували в Америці за сотні років до Христофора Колумба, а й, судячи з усього, здійснювали туди регулярні поїздки для видобутку природних ресурсів, вважають дослідники.

Їжу для таких роздумів дали дерева, знайдені в Гренландії.

Результати дослідження були опубліковані вченими з Університету Ісландії в журналі Antiquity.

Деревина, про яку йдеться, містить болиголов і сосну, які не є рідними ні для Гренландії, ні для Європи.

Щоб краще зрозуміти практику імпорту, дослідники проаналізували деревину з кількох ферм і будівельних об'єктів, які, як відомо, використовували близько 1000 року нашої ери, йдеться в дослідженні. Вивчивши клітинну структуру деревини, вони дійшли висновку, що приблизно чверть використаної деревини була привезена до Гренландії ззовні.

Виявлення того, що ці види використовували в Гренландії близько 1000 року нашої ери, підтверджує теорію про те, що їх було завезено з Америки.

Сосна, зазначають учені, найімовірніше, була завезена з території сучасної Нової Англії та Нової Шотландії.

Болиголов, можливо, зажадав ще більше подорожей, оскільки він був найбільш поширений у Квебеку, Онтаріо та інших частинах сучасної Канади.

Автори роботи вказують на те, що норвезькі колоністи в Гренландії (у період 985−1450 рр. н.е.) покладалися на імпортовану деревину для будівництва кораблів і великих будівельних проєктів.

У журналі також стверджується, що елітні господарства мали доступ до імпорту деревини з Північної Європи та Північної Америки.

«Ці знахідки підкреслюють той факт, що норвезькі гренландці мали засоби, знання та відповідні судна, щоб перетнути протоку Девіса і дістатися до східного узбережжя Північної Америки принаймні до XIV століття», — пишуть автори дослідження.

Отже, подорожі з Гренландії до Північної Америки відбувалися протягом усього періоду заселення Гренландії норвежцями, а ресурси норвежці набували в Північній Америці набагато довше, ніж вважали раніше, підсумовують вони.

Це дослідження — далеко не єдине, яке останніми роками говорить на користь «романтичного міфу» про вікінгів-мандрівників.

Можливо, спроби приписати міф про відкриття Америки вікінгами ще рано називати марними. Але певні сумніви все ж закрадаються, чи не так?