Війна в космосі? Як і коли на орбіті можуть розпочатися повномасштабні бойові дії — 10 сценаріїв
Інновації17 листопада, 17:58
Пам’ятаєте відомий фільм Альфонсо Куарона «Гравітація «(2013)? Катастрофу спричиняє лише одна ракета. Росія збиває свій старий супутник, і хмара уламків знищує американський шатл, а згодом — й орбітальні станції. Звісно, кіно дещо перебільшує, але загалом зав’язка виглядає майже як документальна стрічка. У листопаді 2021 року ракета «Нудоль» знищила російський супутник «Космос-1408», залишивши на орбіті, за словами тодішнього держсекретаря США Ентоні Блінкена, понад 1500 уламків, які можна відстежити. Таку ланцюгову реакцію, коли уламки руйнують дедалі нові апарати, називають синдромом Кесслера.
Сьогодні про потенційну орбітальну війну говорять відкрито.
У жовтні 2026 року заступник голови Ради безпеки РФ і великий любитель гучних заяв Дмитро Медведєв пригрозив нею через можливе блокування російського угруповання «Рассвет» і пообіцяв, що Starlink тоді «посиплються додолу, мов іграшки із засохлої різдвяної ялинки».
У Вашингтоні теж не соромляться.
У вересні міністр ВПС Трой Мейнк уперше визнав, що США мають зброю на орбіті, а розвідка очікує, що атаки на космічні сервіси, ймовірно, стануть звичною справою під час будь-якої кризи.
Передплатіть NV Преміум та читайте без обмежень
Нам необхідна ваша підтримка, щоб займатися якісною журналістикою
Комісія Дональда Рамсфелда ще у 2001 році попереджала про «космічний Перл-Харбор» — раптовий удар по американських супутниках.
Але, найімовірніше, війна переросте в орбітальну через конфлікти, що вже точаться на Землі.
Нижче наведено десять таких маршрутів. Наведені в них факти можна перевірити, тоді як самі сценарії та їхня послідовність — це редакційна оцінка, а не прогноз.
10 гіпотетичних сценаріїв: як війна може дістатися космосу протягом найближчих 10 років
Під повномасштабною орбітальною війною ми розумітимемо тривалу кампанію за участю щонайменше двох космічних держав із застосуванням зброї, що спричиняє незворотні наслідки, причому одночасно на кількох орбітах.
На низькій орбіті (до висоти близько 2000 км) літають Starlink і супутники-розвідники. На геостаціонарній орбіті — приблизно за 36 000 км над екватором — апарат ніби зависає над однією точкою Землі, тому там розміщують супутники зв’язку та системи раннього попередження про пуски ракет.
Шлях до такої війни схожий на сходи.
У нижній частині — стеження та небезпечні зближення, вище — глушіння GPS, атаки на наземні станції, виведення супутників із ладу, їх знищення, системна кампанія, а на самому верху — ядерний вибух.
Найжахливіше те, що перші щаблі вже подолано.
До нашого списку увійшли сценарії, що ґрунтуються на реальних або офіційно прогнозованих можливостях, а місце в рейтингу залежить від імовірності приводу та від того, як далеко він може завести.
Сценарій 1. «Війна мереж ураження»: вторгнення на Тайвань
Найкоротший шлях до великої війни на орбіті пролягає через Тайванську протоку, хоча американська розвідка вважає, що Пекін не планує вторгнення вже завтра. Принаймні поки що.
Якщо війна все ж таки розпочнеться, космос майже напевно буде в ній задіяний. Пентагон відносить космічні засоби до цілей «кампанії спільних вогневих ударів» Народно-визвольної армії Китаю (НВАК) проти Тайваню, а сам Китай, за даними Космічних сил США, має понад 510 розвідувальних супутників.
«Це те, що ми називаємо повітряним боєм у космосі», — так генерал Космічних сил США Майкл Гетлейн у 2025 році описав синхронні маневри п’яти китайських апаратів. У разі війни спершу заглушать GPS і Starlink над протокою, потім засліплять чужі супутники, а після цього в хід підуть ракети. Китайська система для дій проти низьких орбіт, за оцінкою Космічних сил США, вже набула бойової готовності.
Лише економіка США, згідно з моделлю NIST, втрачає без GPS близько 1 млрд доларів на день. Але є й страшніша загроза. Удар по супутниках системи попередження про ракетний напад у розпал звичайної війни легко сприйняти як підготовку до ядерної.
Сценарій 2. «Прецедент ICEYE»: від стеження до виведення з ладу
Цей сценарій уже наполовину став реальністю. У травні 2026 року п’ять російських супутників серії «Космос», запущених місяцем раніше, перейшли в площину орбіти радарного супутника ICEYE, знімки якого використовує Україна (за даними CSIS). У жовтні «Космос-2612» кружляв навколо ICEYE-X36 і наближався до нього — за даними LeoLabs, приблизно на 500 м, а за іншими оцінками — на 26 м. Це перший задокументований випадок, коли Росія полює на орбіті за комерційним апаратом.
Підґрунтя готували давно. Ще у 2022 році представник МЗС РФ Костянтин Воронцов заявив в ООН, що «квазіцивільна інфраструктура може стати законною ціллю для удару у відповідь». А генерал Деанна Берт, колишня керівниця оперативного управління Космічних сил США, називає маневри російських апаратів-інспекторів «випробуваннями на шляху до створення такої можливості».
Наступний крок — непомітно вивести з ладу один комерційний супутник, майже не утворюючи уламків і зберігаючи можливість усе заперечувати. «США та Європа мають рішуче відповісти, якщо Росія вчинить ворожий акт проти супутника іншої держави», — пишуть Клейтон Своуп і Шанталь Лі з CSIS. Щоправда, найімовірніше, відповіддю стануть санкції, тож до великої війни ще далеко, хоча перший незворотний крок, найімовірніше, відбудеться саме тут.
Сценарій 3. «Заручники орбіти»: «Рассвет» проти Starlink
Суть цього сценарію полягає в тому, що війна в Україні переростає в протистояння двох супутникових угруповань, де кожна зі сторін тримає в заручниках угруповання іншої сторони.
Російська армія вже втратила доступ до Starlink. У лютому 2026 року SpaceX запровадила в Україні «білий список» терміналів; міністр оборони Михайло Федоров повідомив, що російські термінали «вже заблоковано», а в російських підрозділах — згідно з українськими даними, наведеними The War Zone, — виникли серйозні проблеми з управлінням. Власну заміну Москва вбачає у проєкті «Рассвет» компанії «Бюро 1440», який називають російським Starlink. Станом на початок листопада угруповання налічує близько 31 апарата (за підрахунками KeepTrack), а до 2035 року їх має бути 900. Військова роль цього угруповання наразі існує лише в оцінках аналітиків.
Привід уже з’явився. У жовтні президент Володимир Зеленський розповів Financial Times, що просив Дональда Трампа запровадити санкції проти творців «Рассвета». Медведєв назвав блокування угруповання рівнозначним його знищенню і пригрозив космічною війною. «Космос — дуже тісне місце, треба бути взаємоввічливими», — написав він.
Далі події можуть розвиватися так.
Санкції гальмують «Рассвет», а Росія завдає ударів по Starlink, на який українській армії майже нічим іншим покладатися. Спершу його глушать над лінією фронту та поблизу кордонів ЄС, а також атакують наземні шлюзи — як це було з мережею Viasat у 2022 році. Якщо ж «Рассвет» запрацює на фронті, глушити його захочуть уже Україна та її союзники.
Найнебезпечнішим тут є асиметрія. Три десятки апаратів «Рассвет» вразливі, тоді як понад 11 000 супутників Starlink неможливо «збити» точковими перехопленнями. Буквально виконати погрозу Медведєва можна хіба що за допомогою ядерного вибуху, і в цьому місці цей сценарій перетинається з десятим у нашому списку (див. нижче). Він посідає третє місце, оскільки привід уже існує, але сторони поки що стримуються, і в відкритих джерелах немає інформації про підтверджені кінетичні удари по Starlink.
Сценарій 4. «Карантин без пострілів»: блокада Тайваню
Повернімося до Тайваню. Блокада острова є ймовірнішою за вторгнення, і боротьба за зв’язок під час неї точитиметься також у космосі. Острів з'єднують зі світом близько 15 підводних кабелів, а власних супутників зв’язку він не має. Коли у 2023 році було пошкоджено кабелі, що обслуговують архіпелаг Мацзу, близько 14 000 його жителів понад 50 днів користувалися повільним інтернетом.
Пекін має вдосталь «м'яких» інструментів. Китайські науковці підрахували, що заглушити Starlink над територією розміром із Тайвань на 12 годин можна за допомогою приблизно 2000 недорогих дронів-глушилок.
Генерал Ченс Зальцман, тодішній командувач космічних операцій США, писав, що НВАК вже має наземні лазери, «здатні порушувати роботу, погіршувати характеристики або пошкоджувати датчики супутників». Управління воєнної розвідки США (DIA) йде далі й попереджає, що «до кінця 2020-х років Китай може розгорнути космічні системи спрямованої енергії». Наразі немає підтверджених випадків фізичного пошкодження супутника китайським лазером.
Увесь розрахунок будується на тому, щоб не стріляти. Кабелі рвуть «випадкові» якорі, хакери атакують наземні станції, а дрони глушать Starlink і GPS. Доки сторони обмежуються засобами, наслідки яких можна виправити, криза може перебувати в стані «заморозки», але спроба прорвати блокаду конвоєм перетворить її на перший сценарій із нашого списку.
Сценарій 5. «Помилка атрибуції»: війна, яку ніхто не починав
Це радше механізм, ніж привід. У розпал кризи супутник системи раннього попередження виходить з ладу через збій або зіткнення з уламком, а поруч саме в цей момент (нібито випадково!) кружляє ворожий «інспектор».
Постраждала сторона відповідає, інша не розуміє, за що, і б'є у відповідь.
Джеймс Ектон із Фонду Карнегі ще у 2018 році пояснив, чому це так небезпечно. Одні й ті самі супутники забезпечують як ведення звичайної війни, так і ядерне стримування, тому в разі конфлікту Китай або Росія «матимуть вагомі стимули завдавати кінетичних ударів по американських засобах раннього попередження».
Туман видно вже зараз. Трекери оцінюють дистанцію зближення з ICEYE у межах від 500 до 26 метрів, а версію про глушіння Росією сигналу GPS на літаку Урсули фон дер Ляєн у 2025 році невдовзі спростувала влада Болгарії.
«Якраз вважаю небезпечним думати, ніби існує окремий рівень», — відповів Клейтон Своуп із CSIS на запитання, чи можна тримати супутники ядерного управління осторонь від протисупутникової боротьби. Єдиним запобіжником є те, що незворотні дії у відповідь зазвичай потребують підтвердження.
Сценарій 6. «Балтійський вузол»: від глушіння GPS до війни за наземний сегмент
У Балтійському регіоні перешкоди для супутникової навігації виникають майже щодня з 2022 року, і дослідники визначили їхні джерела в Калінінградській області.
Окрім глушіння, трапляється спуфінг — підміна сигналу, внаслідок якої приймач «бачить» себе не там, де насправді перебуває. Директор Литовського агентства транспортної компетенції Марюс Баранаускас називає ці перешкоди «прямою загрозою безпеці польотів», а ІКАО у 2025 році засудила їх як порушення Чиказької конвенції.
Приводом може стати авіакатастрофа, спричинена перешкодами, або криза навколо Калінінграда. Перший етап протистояння розгорнеться на Землі: НАТО завдасть ударів по системах радіоелектронної боротьби, а Росія — по європейській навігаційній системі Galileo, наземних станціях і кабелях. Конфлікт переміститься в космічний простір лише в тому разі, якщо переросте у пряму війну з Альянсом.
Згідно з моделлю London Economics, тиждень без супутникової навігації коштував би Великій Британії 7,6 млрд фунтів стерлінгів.
Сценарій 7. «Два фронти»: Тайвань і Європа одночасно
Для найбільш руйнівного з неядерних сценаріїв потрібен невдалий збіг обставин — одночасна криза навколо Тайваню та загострення відносин між Росією і НАТО.
Москва і Пекін уже хором засуджують американську програму протиракетної оборони Golden Dome, а DIA, як повідомляє IBTimes, пише, що Китай, Росія, Іран і КНДР діляться одне з одним космічними технологіями.
Для цього не потрібен формальний союз. Росія візьметься за комерційні та європейські системи, Китай — за розвідку й супутники над Тихим океаном, а американцям доведеться обирати, куди завдавати удару насамперед.
«Наведення на цілі в космосі розвивається, але попереду ще довгий шлях», — визнав у вересні командувач Космічного командування США Стівен Вайтінг.
Доказів реальної координації дій Росії та Китаю в космосі немає. Проте, якщо такий «збіг» усе ж таки станеться і навігація вийде з ладу одразу в кількох регіонах, це завдасть нищівного удару світовій економіці. Адже наявні моделі стійкості фінансового та телекомунікаційного секторів розраховані на короткочасні й локальні збої.
Сценарій 8. «Ормузький фронт»: нова війна з Іраном
Привід тут цілком імовірний, адже Іран уже двічі воював з Ізраїлем і США — у червні 2025 року та з лютого 2026-го, коли розпочалася операція Epic Fury.
Космос у ній вийшов на перший план. «Першими діяли Космічне командування та Кіберкомандування США, застосовуючи некінетичні ефекти», — розповів голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Ден Кейн.
Іран відповідав на землі. Глушіння GPS поблизу Ормузької протоки у 2025 році протягом тижня зачепило близько 1600 суден, а у 2026-му іранські удари вивели з ладу дві з трьох зон хмарної інфраструктури AWS в ОАЕ.
Небезпечний поворот станеться, якщо російські супутники почнуть підказувати Ірану цілі.
За даними CNN, Росія вже передала Тегерану розвідувальні дані із супутників перед ударом по американській базі в Саудівській Аравії в березні 2026 року. Тоді Вашингтону доведеться вирішувати, чи «вимикати» російські апарати. Москва навряд чи піде на війну заради Тегерана, тому цей сценарій у нашому списку — лише восьмий.
Сценарій 9. «Дилема Golden Dome»: удар по щиту, доки він не закрився
Указ Дональда Трампа щодо програми Golden Dome передбачає розгортання великої кількості космічних перехоплювачів і засобів для відбиття ракетних атак «до моменту запуску». Контракти на розробку прототипів уже отримали 12 компаній, зокрема SpaceX та Anduril.
Бюджетне управління Конгресу оцінило умовну архітектуру приблизно в 1,2 трлн доларів за 20 років.
Для Москви та Пекіна такий щит знецінює їхній ядерний удар у відповідь і підозріло нагадує протисупутникову зброю.
Ці підозри підкріпив уже згаданий нами міністр ВПС США Мейнк, який заявив, що Америка «має орбітальну зброю контролю космосу, здатну захищати об'єднані сили від ворожих дій противника». До того ж, на початку 2026 року закінчився термін дії договору СНО-3.
Під час гострої кризи у противника виникне спокуса вивести перехоплювачі з ладу до ймовірного обміну ядерними ударами, а у Вашингтоні це розцінять як підготовку до першого удару.
Дев’яте місце в нашому рейтингу пояснюється тим, що появи значної кількості перехоплювачів навряд чи варто очікувати раніше 2030-х років.
Сценарій 10. «День нуль»: ядерний вибух на низькій орбіті
І насамкінець поговоримо про сценарій ядерного апокаліпсису на орбіті, який часто обговорюють, але який насправді є не надто ймовірним.
Білий дім повідомив про російську протисупутникову зброю, пов’язану з ядерною програмою, у 2024 році, і координатор Ради національної безпеки Джон Кірбі тоді наголосив, що «це не дієздатний засіб, який уже розгорнуто».
Москва все заперечує, але заблокувала вето резолюцію Ради Безпеки ООН проти розміщення зброї масового знищення на орбіті. «Наявні дані свідчать про те, що Росія планує запустити таку зброю», — заявив у квітні 2026 року Вайтінг.
Орієнтиром слугує американське випробування Starfish Prime 1962 року, після якого, за даними NASA, протягом кількох місяців було втрачено сім супутників. Сьогодні ставки незрівнянно вищі. Аналітики RAND підрахували, що вибух потужністю від 110 кілотонн на висоті 400 км ставить під загрозу близько 20% низькоорбітальних супутників лише внаслідок миттєвого випромінювання, а «практичного екранування супутників від нейтронного та гамма-випромінювання не існує».
Препринт Захарі Петерсена та співавторів, який ще не пройшов рецензування, малює похмурішу картину. Згідно з базовим сценарієм, вибух мегатонної бомби на висоті 500 км над Південною Атлантикою спричиняє багаторазове опромінення в радіаційних поясах, що «виводить з ладу приблизно 98% змодельованих супутників протягом тижня».
Такий вибух знищив би і «Світанок», і китайські угруповання, тому цей сценарій — останній у списку. Це був би «фініш» для всіх одним махом.
Але з кожним новим супутником Starlink і Golden Dome зброя точкового ураження стає дедалі марнішою, а зброя для ураження площі — привабливішою. Космос справді тісний, і удар по чужому угрупованню майже неминуче завдає шкоди й власному.
- Мільярди на чипи. SpaceX Ілона Маска будує одну з найбільших фабрик у світі
- Інновації в авіації. Китай випробував безпілотник, що працює на сонячній енергії та здатний літати до 30 годин без дозаправлення
- Дженсен Хуанг — геній чи щасливчик? П’ять головних досягнень легендарного керівника Nvidia, який щойно пішов зі скандалом