Теорія Великого пшику. Як американці збиралися в космос на ядерній ракеті та сіли маком

29 квітня 2018, 07:02
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Понад півстоліття тому у США розробляли ядерну ракету, здатну досягти межі Сонячної системи. З політичних причин проект закрили, але божевільна ідея живе й досі.

НВ розбиралося, як вченим вдалося придумати перший міжпланетарний корабель.

Нині, наймасштабніший проект NASA - це надважка ракета-носій SLS (Space Launch System), яку планують запустити в кінці 2019-го. Попри те, що вартість ракети оцінюють у $35 млрд, а один запуск у $500 млн, вчені обіцяють їй показники, що значно перевищують дані вже надокучливого Falcon Heavy: SLS буде важити 2875 тонн, мати майже 100 метрів завдовжки і повинен виводити 130 тонн корисного вантажу на низьку навколоземну орбіту.

Відео дня

Проект корабля NASA SLS, фото: NASA

Цікаво, що навіть у разі успіху цього інженерного шедевра, людство все одно приречене копатися в межах своєї Сонячної системи. Річ у тім, що всі наявні зараз космічні кораблі як рухому силу використовують викопне хімічне паливо.

На Землі це досить продуктивно, але у космічному просторі транспортування і середньовічне спалювання палива повністю обмежують можливості людини.

Битва йде за кожен грам ваги корабля, щоб у космонавтів була можливість доставити необхідні для продовження місії матеріали хоча б на Місяць, не кажучи вже про довколишній Марс. Про віддалені Юпітер, Сатурн, Уран і Нептун мова навіть і не йде - наше паливо в цих масштабах схоже на мураху, яка намагається підкорити Еверест.

Говорячи, нехай тільки про відомі людині, розміри всесвіту, наше підкорення космосу в цьому сенсі більш схоже на похід від дивана до телевізора, ніж на міжконтинентальний авіапереліт.

Дивно, але понад 50 років тому людство було найближче до того, щоб зруйнувати технічні бар'єри і зробити революцію у космонавтиці. Наприкінці 50-х, на світанку існування NASA, проект Оріон поставив планку, яка досі не до снаги сучасній науці.

Проектом керував один із засновників квантової електродинаміки - Фрімен Дайсон. Американський фізик-теоретик вже тоді усвідомлював обмеженість викопного палива, і вирішив використовувати ефективніші методи - ядерну енергію.

По суті, Оріон - це величезний космічний корабель, що викидає услід за собою атомні бомби, які вибуховою хвилею розганяють його до приголомшливих цифр.

Спершу, це здається божевіллям, але проект був настільки детально прорахований і розроблений, що президент Ейзенхауер виділяв на нього державні гроші, та за сім років свого існування Оріон навіть встиг провести кілька практичних випробувань.

Проект "вибухольота" Оріон, фото: newatlas.com

Вчені хотіли використовувати 140-кілограмові атомні бомби зарядом у 0,15 кілотонн (до прикладу, на Нагасакі була скинута боєголовка потужністю 20 кілотонн). Планувалося, що бомби будуть викидатися в протилежному напрямку від курсу корабля і вибухати на відстані 20-30 метрів.

Щоб підняти корабель на 500-кілометрову орбіту, потрібно було протягом 6 хвилин кожні півсекунди підривати ці 15-сантиметрові ядерні заряди. Такий часовий розрив був розрахований для того, щоб корма корабля встигала прохолонути від надзвичайно високих температур. Кожен вибух прискорював корабель більш ніж на 30 км/год, що давало змогу досягти нинішнього космічного рекорду швидкості у 40 000 км/год менше ніж за 10 хвилин.

Про цифри: вони набагато більші, ніж у сьогоднішніх ракетах, оскільки тоді перед ученими стояло протилежне завдання - ваги потрібно було не позбуватися, а, навпаки, - набирати її, щоб космічний корабель не зруйнувався від вибухової хвилі.

Для стримування удару й амортизації його в прискорювальний імпульс, у хвості Оріона встановлювали величезну плиту-штовхач (pusher), яка, залежно від конфігурації корабля, могла важити від 500 до 1000 тонн і бути від 10 до 20 метрів у діаметрі.

Обсяги Оріона роблять його радше небесним Титаніком, ніж космічним кораблем: гігант вагою 4000 тонн (з яких більше ніж половина припадало на вагу захисної плити та вагу атомних зарядів) мав виводити 1600 тонн корисного вантажу на низьку навколоземну орбіту, що просто змітає нікчемні одиниці до 100 тонн, з якими здатний впоратися герой сучасності - Falcon Heavy.

Такі масштаби давали можливість ученим розщедритися настільки, що вони прописали в проекті корабля, увага: окремі спальні каюти, гардеробні, роздільні душі (для чоловіків і жінок) і навіть перукарський стілець.

Схема Оріона в конфігурації на 20 осіб, фото: newatlas.com

Тоді не потрібно було максимально скорочувати вантаж і обмежуватися найнеобхіднішим, а, навпаки, взяти щось дуже масштабне й ефективне, - наприклад, систему сонячних батарей, або 10 людських сімей для створення повноцінної орбітальної обсерваторії.

Дешевизна використання графітового палива для ядерних зарядів, у порівнянні з хімічним паливом, давала можливість творцям Оріона заявляти про досягнення Марса вже у 1965-му і Сатурна у 1970-му. Подорож до Марса мала б зайняти до 300 днів.

Але, після запуску Радянським Союзом Супутника-1 у 1957-му і виходу першої людини в космос у 1962-му, американський уряд сконцентрувався на практичніших цілях, і бажав якнайшвидшої переваги у космічній гонці.

Також, вихід Оріона за межі Земної орбіти означав сумарні вибухи в атмосфері, рівні 10 кілотоннам ядерної енергії, що створювало радіоактивне забруднення і могло незначною мірою збільшити відсоток онкозахворювань на Землі.

Після семи років роботи проект Оріон був закритий через низку причин. Однією з головних були обмеження щодо тестування ядерних вибухів і використання ядерних вибухів узагалі.

Американці намагалися домогтися винятку для тестових запусків Оріона, але Радянський Союз відмовив, боячись значного відставання у розвитку космічних і військових технологій.

Безпека - це добре, але, попри будь-які обмеження, людина продовжує виснажувати Землю до останнього ресурсу та вбивати подібних до себе у сотні тисяч разів більше, ніж будь-яка космічна експедиція.

Можливо, 50 років тому, з Оріоном ми пішли б іншим шляхом розвитку та вже могли мати невеликі екопоселення в околицях Ацидалійської рівнини на Марсі.

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Техно
Розсилка про те як технології змінють світ
Щопонеділка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X