Великий брат стежить за нами, то не дайте йому занудьгувати. Блог Кирила Сигида

21 травня 2018, 20:30
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Дискусії про приватність в інтернеті розвиваються за спіраллю. З кожним новим витком нам страшніше від усвідомлення власної безпорадності перед обличчям прогресу. Великий брат стежить за нами, то нехай йому буде цікаво.

Велика людина і теоретик медіа Маршалл Маклюен стверджував, що світоустрій стає всім очевидним тільки в момент, коли його витісняє новий світоустрій, і ми, тим самим, завжди на один крок відстаємо від реального світу. На даному етапі ми сприймаємо інтернет як практично безкоштовну даність. За кілька сотень гривень на місяць (маю на увазі абонплату за доступ до мережі) ми отримуємо доступ до практично необмеженого масиву даних – від фотографій своїх друзів в Facebook і фільмів, до мільйонів книг і наукових статей про всі сфери життя. Однак зараз ми розуміємо світоустрій інтернету приблизно так, як середньовічні люди могли ставитися до індустріалізації і появи машинобудівних верстатів.

Відео дня

Нам здається, що інтернет – це безкоштовне явище, в якому анонімність є обов'язковою умовою, а не привілеєм. Втім, ми боїмося появи штучного інтелекту і всерйоз обговорюємо фантастичні сюжети повстання роботів, яке призведе до загибелі людства. Справжня ситуація зовсім інша. Роботи нами не цікавляться і вбивати не хочуть, але і про анонімність нам доведеться забути. Тому що в інтернеті – ми товар, що лежить на красивій полиці соціальної мережі або нешкідливого сайту з фільмами.

Публічні слухання Марка Цукерберга в Сенаті США – це запізніла реакція суспільства і політиків на новий світоустрій, в якому цих самих політиків швидше обирає алгоритм, ніж громадяни. Тому що майбутнє, описане в творах класиків антиутопії і фантастики, вже настало. У цьому майбутньому Cambridge Analytica отримує дані з соціальної мережі Facebook, і на їхній підставі може будувати виборчу кампанію президента США. Якщо перефразувати, то ми самі віддаємо якомусь роботу інформацію про себе, для того, щоб він сформував такий світопорядок, в якому нам буде комфортно.

Чи винен робот? Ні в якому разі. У нього немає емоцій, і він займається лише збором і обробкою сухих даних

Чи винен робот? Ні в якому разі. У нього немає емоцій, і він займається лише збором і обробкою сухих даних: які сторінки ми лайкаємо, які товари купуємо, скільки часу проводимо в соціальній мережі і на яких фотографіях загострюємо свій погляд. Для робота ми – массив даних, що складається з цифр і букв. Фігурально висловлюючись, він проводить для нас анонімну сповідь, в якій ми максимально чесні, тому що навіть не знаємо, що сповідаємося.

У робота є господар, якому і потрібні ці дані, щоб поселити нас в комфортний (для нас) і автономний пузир. Пузир працює просто – ми отримуємо тільки ті новини, які нам потрібні, нам показують товари, виходячи з наших потреб і бажань. І так далі. Нам створюють комфортне середовище для існування в інтернеті, забуваючи нагадати про те, що і ми самі – теж товар. Копійчаний доступ в інтернет, безкоштовне використання соціальних мереж повинні компенсуватися. Адже, наприклад, телевізор продає рекламодавцю ефірний час, а газета – паперову смугу. Інтернет продає рекламодавцю нас з вами, наші смаки і переваги, нашу модель поведінки. Це називається "таргетована реклама", тобто, "спрямована точно в ціль", де мета – це наша потреба.

Чи варто боятися відсутності анонімності? Якщо цдеться про класичну цензуру, то радше так. Якщо ми говоримо про рекламу, то напевно ні. Тому що ми споживачі, які вранці купують каву, вдень нові штани, а ввечері – свіжий додаток для смартфона. Якби ми були максимально анонімними, процес вибору будь-якого товару в інтернеті істотно сповільнилося. Більш того, все безкоштовне в інтернеті є умовно-безкоштовним. За можливість дивитися фільм на кіносайті потрібно платити переглядом реклами. За користування Facebook теж доведеться споживати рекламу і ділитися частиною своїх особистих даних.

Нам створюють комфортне середовище для існування в інтернеті, забуваючи нагадати про те, що і ми самі – теж товар

У розмові про приватність потрібно обговорювати питання платного доступу до інтернет-сервісів в обмін на відсутність реклами і приватність. Тобто, надавати право вибору: дивитися рекламу і користуватися сервісом безкоштовно, або оплачувати доступ і бути анонімним. Адже дивно, але ми живемо в суспільстві споживання, основа якого – товарно-грошові відносини. Поставте себе на місце творця сайту, який поклав весь свій вільний час на продукт. Він дає вам товар, а ви – йому гроші. Іноді приватність – це найстабільніша валюта.

Автор: Кирило Сигида, СМО Adwise.Agency, експерт в інтернет- та відеорекламі

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Техно
Розсилка про те як технології змінють світ
Щопонеділка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X