Влад Тисленко

CEO продакт-дизайн студії Сoncepter

Уявіть собі ситуацію: одна компанія вирішує допомогти стартапу створити продукт з нуля і запустити виробництво за скромну суму, на вартість простенької Lada.

Для компанії це, в першу чергу, інвестиція в розвиток екосистеми стартапів, заробляє вона в основному на замовленнях іноземних корпорацій.

На самому початку у стартапа починаються складності - затримка з реєстрацією американського рахунку — і він просить компанію прийняти гроші з Kickstarter на свій рахунок.

Компанія пішла на зустріч і взяли кошти, взявши на себе додаткові завдання з оплати рахунків виробництва.

Маса складнощів і затримки з виробництвом — стандартна історія для Kickstarter. Стартап, звичайно ж, хоче функціональніше, красивіше, але ось тільки з мінімальним бюджетом — тут то і починають просідати терміни, поки не затягуються на рік.

Але компанія обіцяє = робить, продовжуючи асистувати стартап поки проводиться продукт для бекерів. Зовні виходить красиво, а ось робота пристрою залишає бажати кращого. Але чи можливо при бюджеті на Lada зробити спортивну Ferrari?

На жаль, правда в тому, що безліч Kickstarter-кампаній взагалі не відправляють продукт бекерам. Компанія виконала контракт і з полегшенням видихнула.

Але замість подяки отримала претензію від клієнта-стартапу, що продукт поганий, а разом з претензією — вимогу на суму в 4 рази більша за ту, що компанія отримала безпосередньо за свої послуги.

Амбіції стартапу не втілюються в реальність, і хтось повинен за це заплатити. Хтось, але не сам стартап, звичайно ж. Чому б не перекласти всю відповідальність на компанію? Намічається серйозна розмова.

У компанії позиція — «Якщо не праві - готові відповідати, але пропорційно результатам і в межах отриманої безпосередньо за свої послуги суми».

Але у стартапа мета заробити за всяку ціну. Для цього починають маніпулювати своїм же проханням прийняти на рахунок компанії гроші з Kickstarter і погрожувати: «Я скажу, що ти займаєшся шахрайством і тебе посадять за це на 20 років. І якщо потрібно буде, я порушу договір».

Цікаво, що стартап приховує інформацію про людину, яка озвучує погрози. На базові питання «Як звуть?» і «Чим займається?» навіть відмовляються відповідати.

Я, звичайно, різне проходив, але така ситуація здивувала б мене. Настільки, що написав би про це перший пост з негативним контекстом на своїй сторінці.

Як вам таке? Як би ви вчинили на місці компанії?

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.