Людина, що грає. Вчені заговорили про позитивний вплив відеоігор на людей — що про це думають українські експерти

18 листопада 2020, 17:36

Вчені з Оксфордського університету заявили, що відеоігри не викликають залежності, а навпаки, покращують психічне здоров’я і самопочуття людей. Водночас, якщо у людини є проблеми в житті, ігри навряд чи допоможуть їй відчути себе щасливішою, стверджують дослідники.

Журналіст Радіо НВ попросив прокоментувати це двох українських експертів — нейробіолога та кіберспортсмена.

Сергій Данилов

кандидат біологічних наук, керівник компанії Beehiveor

Є відома книга Homo ludens. Людина, що грає, згідно з якою, наш вид принципово відрізняється від багатьох інших (зокрема тварин) часом, який ми витрачаємо на ігри. Відеогра — це один з ключових елементів розвитку, і чим краще ми граємо, тим кращих результатів досягаємо.

Відео дня

Чомусь це дуже погано розуміють вчителі та батьки, які вважають, що гра — це щось не дуже корисне. Це абсолютна дурниця. І власне, розвиток мозку напряму залежить від того, скільки часу, як та в які ігри ми граємо тощо.

Відповідно, гра — це більше позитивна річ. Звичайно, є певний віковий період, коли вона є абсолютно доречною і коли поступово патерн ігрової поведінки зменшується, і нам потрібно від ігор переходити до якихось більш дорослих завдань. Але все одно ми продовжуємо грати все життя, на відміну від більшості тварин.

У щурів, наприклад, цей період називається ювенільним, ігровим. Він має дуже жорсткі рамки: вони починають грати в певний день після народження і закінчують грати в певний день. У нас цей період розтягнутий на все життя, але, звичайно, чим ми доросліше, тим менше ми граємо і більше займаємося якимись реальними справами.

У дорослому віці гра виконує функцію так званої coping strategy, тобто стратегії подолання стресів і якихось негативних явищ. Тож для нас ігри — це захисний елемент. Також відеоігри — це, безумовно, один із елементів тренування і адаптації до чогось. Якщо нам дуже подобається якась гра, то вона імітує якийсь важливий для нашого виду елемент поведінки. У стрілялках певним чином проявляється наша соціальна міжгрупова агресія, тому що ми ж розуміємо, що люди є нащадками якихось мисливців та збирачів, племен з дуже високим рівнем міжгрупової агресії. Мабуть, краще пограти в комп’ютерну гру, ніж цю агресію спрямовувати на реальних людей. Тому в іграх багато позитивних моментів.

Але, звичайно, є і негативні: інколи ми занадто багато часу витрачаємо на відеоігри. Проте питання в тому, як, у що та з якою метою гратися. Наприклад, якщо грати в якийсь Counter-Strike, то точно збільшуватиметься швидкість реакції, рівень роботи з клавіатурою, периферичний зір ставатиме кращим. Але вміння вирішувати математичні задачі при цьому покращуватися не буде. Що ми тренуємо, те і отримуємо.

Іван Данішевський

голова правління Федерації кіберспорту України

Термін «гри» і підхід до нього занадто великий, тому що комп’ютерних ігор є десятки тисяч варіантів. І якщо, наприклад, це шахи, то які можуть бути негативні наслідки? Тут питання того, що людина хоче від цього отримати.

Гра може дати дуже багато можливостей для соціального і психологічного зростання: як тільки ти граєш, щоб перемогти, то тут таки і підхід, і емоції, і раціональна складова різко змінюються, тому що ти починаєш шукати варіанти, умовляти союзників, ставати краще самостійно. Тут вже тільки позитивний бік і з психологічної, і з логічної точки зору.

Особливо сильно це спостерігається в різниці між регіонами: молодь, що йде в професійний кіберспорт у нашій країні, в основному не готова комунікувати з командою, дуже сильно «б'є себе п’ятою в груди» і говорить, що цього всього вона сама, [без допомоги досягла]. А в європейських або скандинавських країнах все навпаки — суперкомандність з самої школи.

Це цікавий прогрес, коли наші хлопці поліпшуються і наближаються до свідомо трохи більше соціалізованих європейців, і ми це бачимо щодня.

Є інтелектуально розвивальні ігри, але занадто сильно захопитися тетрісом зараз вже не можна, — можна в ньому перемогти і переходити до наступної гри, просто тому, що він недостатньо веселий. Але зате можна повністю пропасти в якихось MMORPG-іграх на зразок World of Warcraft. Це ігри, створені для того, щоб проживати альтернативне життя, і вони рідко мають розвивальну характеристику, включену в сам стиль гри.

А ігри з підвищеним елементом змагальності — дуже складні стратегії або шутери від першої особи — розраховані на те, щоб ти туди прийшов і виграв, а не проводив там 150 годин — тільки один матч.

Підписуйтесь на подкаст Що відбувається в Apple Podcasts, Google Podcasts і Soundcloud

Показати ще новини
Радіо НВ
X