Радіти дуже рано. Що насправді означає зникнення величезної озонової діри над Антарктидою

14 січня 2021, 09:58
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Над Антарктидою затягнулася велика озонова діра. Свого максимуму в майже 25 млн квадратних кілометрів вона досягла в кінці вересня 2020 року, коли поширилася на більшу частину континенту.

Сильне зниження рівня озону минулого року пов’язують зі шкідливими речовинами в атмосфері і особливими метеоумовами, а саме: низькими температурами в стратосфері, а також сильним постійним холодним полярним вітром.

Відео дня

Раніше вчені прогнозували, що рівень озону над Антарктидою може стабілізуватися до 2060 року. Чи збудуться ці прогнози, в інтерв'ю Радіо НВ розповів головний науковий співробітник фізичного факультету Київського університету Геннадій Міліневський.

Геннадій Міліневський

вчений

— Чи мають вчені позитивні новини для людства, чи ми всі скоро помремо?

— Розмір озонової діри у 2020 році був не найбільшим, найбільша була у 2006 році — 27 мільйонів квадратних кілометрів. Може виникнути припущення, що озонова діра зникла назавжди. Насправді це сезонне явище, яке з’являється, починаючи з кінця 1970-х років, і закінчується зазвичай в кінці жовтня — на початку листопада.

Озонова діра, яка була в 2020 році, унікальна тим, що вона була максимальною за тривалістю існування. Вона фактично затягнулася 28 грудня. Ця озонова діра у 2020 році була як противага дуже маленькій озоновій дірі в 2019 році. Маятник хитнувся спочатку в один бік, коли діра була у два-три рази менше, ніж зазвичай спостерігається; а потім в інший бік у 2020 році, коли вона виявилася дуже велика за розміром і тривалістю.

— Минулий рік був унікальний ще тим, що озонова діра вперше з’явилася над Арктикою. Чому так сталося?

— Озонова діра з’являється тоді, коли в стратосфері на висотах близько 20 кілометрів над Антарктикою температура стає дуже низькою. Торік температура в стратосфері над Антарктикою була нижчою приблизно на 20 градусів, ніж в той самий час у 2019 або 2018 році.

Це сприяє появі так званих полярних стратосферних хмар, на яких концентруються озоноруйнівні елементи, такі як окиси азоту і хлорфторвуглеці. Коли з’являється сонце і ці висоти починають висвітлюватися, ці речовини різко викидаються в атмосферу, в стратосферу на висотах більш як 20 кілометрів, і тоді відбувається руйнування озону.

Охолодження відбувається тоді, коли існує дуже потужний полярний вихор, над Антарктикою взимку і навесні з’являється так званий circumpolar vortex, це дуже потужний полярний вихор. Він майже як циклон, який рухається навколо Антарктики зі швидкістю вітру близько 40 метрів на секунду.

У 2020 році швидкість вітру досягала більше ніж 60 метрів на секунду і він був дуже стійкий. І коли він стійкий, фактично він є перешкодою надходження теплого повітря з тропічних широт. Атмосфера і стратосфера над Антарктикою охолоджуються до малих температур і з’являється ось цей процес, полярні стратосферні хмари і зменшення концентрації озону.

Те ж саме відбувалося у 2020 році і в Арктиці. На диво стійкий холодний полярний вихор існував дуже довго — аж до середини, майже до кінця березня. І тоді ж існувала дуже холодна полярна стратосфера, яка призводить до того, що озон руйнується і швидко не відновлюється.

— Ви згадали про специфічні погодні умови. Наскільки велику роль зіграли в торішніх рекордах з озонових дірок шкідливі речовини?

— 30 років тому був прийнятий Монреальський протокол. Та кількість фреону, яку було вироблено, вона була настільки велика, що фреон продовжує викидатися в атмосферу. Це говорить про те, що необхідно зменшити кількість таких викидів.

Багато країн, наприклад, Китай, також виробляють фреонвмісні компоненти. Після 2000 року нам здавалося, що озонова діра почала зменшуватися, а насправді виходить, що цей процес затягується. За прогнозами озонова діра повинна зникнути приблизно у 2050—2060 році.

— З огляду на нинішні рекорди ми вкладаємося в ці часові рамки?

— Моделі показують, що це триватиме до 2060-го, можливо, до 2070 року. Але до 60−70 року цього століття озонова діра повинна зникнути.

Але є ще одна проблема. Річ у тім, що ця озонова діра і озоновий шар існують вже в інших умовах парникових газів. І після того, як озонова діра перестане з’являтися, над Антарктикою буде надлишок озону. Це не дуже добре.

Все-таки озон, хоча й захищає живе все на планеті, але повинен пропускати якусь частину ультрафіолету, щоб відбувалася еволюція і адаптація. І тоді на землі буде нормально розвиватися життя.

— Іноді у ЗМІ можна побачити матеріали, наприклад, про карту озонових дір в Україні. Чи коректно говорити про озонову діру над певною країною?

— Говорити так можна. Це локальні не дуже великі зменшення вмісту озону, які з’являються в будь-якому місці земної кулі, не тільки на полярних широтах. Але це не дірка в повному розумінні, тому що озонова діра вважається тоді, коли вмісту озону зменшується менше 220 одиниць Добсона. Такі значення дуже рідкісні.

Наприклад, ми міряємо озон над Києвом, я можу згадати тільки один-два випадки, коли вміст озону на короткий час, може, в перебігу одного дня був менше 220 одиниць Добсона. Але, в принципі, таке поняття існує. Озонові міні-діри дуже неприємні в літню пору, коли світить сонце. У цей час дуже великий потік ультрафіолетового значення потрапляє на землю, який шкідливий для здоров’я.

Підписуйтесь на подкаст Радіо НВ Що відбувається на Apple Podcasts, Google Podcasts та Soundcloud

poster
Підписатись на щоденну email-розсилку
матеріалів розділу Техно
Розсилка про те як технології змінють світ
Щопонеділка

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X