Звідки в наших домашніх улюбленців огидні звички

14 серпня 2021, 08:50

Настирливо залишають екскременти в саду сусіда, невпинно гавкають, перегризають дроти. Ці наймиліші створіння можуть дратувати, бентежити, а іноді й викликати огиду. Але чому вони так поводяться?

У всьому світі кількість домашніх улюбленців стрімко зростає. У Великій Британії найпопулярніших домашніх тварин лише втричі менше, ніж людей.

В Японії підприємства запустили лінії одягу для собак та готелі для котів, змусивши деяких коментаторів припустити, що тварини почали замінювати дітей. У США за оцінками майже 78 мільйонів собак і 58 мільйонів котів.

Утім, що більше чотирилапих друзів потрапляє в наші домівки, то більш очевидними стають деякі їхні неприємні звички.

Безперервний гавкіт і нявкання, які не дають спати цілим кварталам, викопування рослин і плюндрування газонів, перегризання дротів та атаки з випущеними кігтями й навіть захоплене споживання фекалій інших тварин.

Багато рис домашні коти успадкували від своїх предків - диких котів, які й досі розгулюють горами, луками й лісами від Південної Африки до Монголії (Фото: ALAMY)
Багато рис домашні коти успадкували від своїх предків - диких котів, які й досі розгулюють горами, луками й лісами від Південної Африки до Монголії / Фото: ALAMY

Але звідки в тварин, які так чудово соціалізувались, що собаки навчились розчулювати своїх хазяїв особливим поглядом, а коти — чудово інтерпретувати нашу міміку, звідки в цих милих створінь дивні й вкрай неприємні звички? Та як нам з ними примиритися?

Щоби зрозуміти походження кожної конкретної поведінки, треба врахувати дві речі: від якої дикої тварини походить наш улюбленець і якою була історія його співіснування з людьми.

Стрибки й спроби лизнути обличчя

Найближчий живий родич собак (Canis familiaris) — сірий вовк (Canis lupus), який мешкає в Євразії та Північній Америці. Собаки, однак, не є його прямими нащадками.

Як показав один генетичний аналіз, сучасні собаки однаково тісно пов’язані з популяціями вовків з різних частин світу, і отже, всі вони еволюціонували від спільного предка.

Цей таємничий, нині вимерлий вид вовків міг жити в Сибіру приблизно 23 тисячі років тому і співіснувати з невеликими, ізольованими групами мисливців-збирачів у важких умовах останнього льодовикового періоду.

Вовки вміють гавкати, хоча роблять це не дуже часто (Фото: Getty Images)
Вовки вміють гавкати, хоча роблять це не дуже часто / Фото: Getty Images

Спочатку, можливо, вовки просто слідували за людьми, підбираючи залишки їжі, коли люди переходили з однієї стоянки на іншу. Вони також могли полювати зграями поруч із людьми на велику здобич. І це могло надати нам перевагу у конкуренції з нашими найближчими родичами, неандертальцями.

А можливо, прадавні люди тримали вовченят як домашніх тварин.

Зрештою відносини поглибилися, й зовнішність вовків почала змінюватися. Їхні вуха стали гнучкими, хвости вигнутими, а хутро строкатим.

Вони також адаптували свою поведінку. Однак деякі вовчі риси залишилися й навіть проявилися сильніше.

Візьмемо, приміром, бурхливі привітання, якими зустрічають своїх господарів багато собак. Вони підстрибують і намагаються облизати ваше обличчя, згодом задовольнившись тією частиною тіла, яку змогли дістати.

Насправді ця риса — яку вважають однією з найбільш надокучливих звичок собак — є типовою поведінкою вовка, спадком від їхніх давніх предків.

Вовченята завжди підстрибують і облизують рот інших членів зграї, коли ті повертаються з полювання. У такий спосіб вони просять їжу. Й дорослі тварини негайно зригують напівпереварену їжу, щоби нагодувати потомство. До речі, так само роблять й антарктичні пінгвіни.

«Коли вовченята підростають, ця звичка стає способом привітання», — пояснює Софія Віраньї, експертка з Університету ветеринарної медицини Відня й засновниця Центру дослідження вовків.

Вона також пояснює, що так поводяться зазвичай тварини нижчого статусу в зграї щодо її старших членів.

Якщо вовкам дозволити, вони теж будуть так робити з людьми, зазначає Девід Мех, старший науковий співробітник Геологічної служби США, який десятки років вивчав поведінку вовків.

Морських свинок тисячоліттями споживали в їжу мешканці Анд, а у Велику Британію їх вперше завезли у добу Єлизавети і вони стали домашніми улюбленцями (Фото: Getty Images)
Морських свинок тисячоліттями споживали в їжу мешканці Анд, а у Велику Британію їх вперше завезли у добу Єлизавети і вони стали домашніми улюбленцями / Фото: Getty Images

«Я знав одного хлопця, який вирощував вовків, він буквально цілувався зі своїм вовком». На щастя, собаки до такого екстазу не доходять.

Гавкіт без упину

З іншого боку, деякі звички наших улюбленців, які є цілком нормальними для їхніх диких предків, стали значно більш вираженими.

Як і собаки, домашні коти також живуть поруч із людьми протягом тисячоліть. Вони походять від північноафриканських та південно-західних азійських диких котів (Felis silvestris lybica), поодиноких тварин, які харчуються дрібними гризунами.

Генетичні та археологічні дані свідчать про те, що вони почали стикатися з людьми 6500 років тому у регіоні на Близькому Сході, де виникли перші сільськогосподарські суспільства.

Спочатку коти крутилися навколо людських поселень, тому що там було багато гризунів. Але з часом вони почали все більше взаємодіяти з людьми, хоча й були малоймовірними кандидатами на одомашнення.

Вони розійшлися зі своєї батьківщини вздовж торгових шляхів людей і поширились в Європі та Африці. Вони проникли у давньоєгипетську релігію, ставши культовою твариною і схрестилися з місцевими північноафриканськими дикими котами.

Усе це підводить нас до риси, яку одні котячих власники вважають привабливою, інші мріяли б позбутися. Як змусити кота замовкнути о третій ночі?

Цікаво, що дикі коти нявкають тільки у дитинстві, коли кличуть матір, дорослі ж тварини ніколи не видають таких звуків.

Домашні коти нявкають усе життя, але так вони спілкуються не з іншими котами, а зі своїми власниками.

Ще 2004 року вчені провели експеримент, попросивши людей оцінити нявкання домашніх котів і диких. Вони виявили, що рулади перших є значно приємнішим для людського вуха, ніж другі.

Це свідчить про те, що котячий вокал не лише став засобом спілкування з людиною, але й помітно пом’якшився одомашненням.

Кролики очищують собі ходи для втечі від коріння та гілок, так само вони роблять з кабелями й дротами, якщо живуть у приміщенні (Фото: ALAMY)
Кролики очищують собі ходи для втечі від коріння та гілок, так само вони роблять з кабелями й дротами, якщо живуть у приміщенні / Фото: ALAMY

Така ж історія й з гавканням собак.

На відміну від поширеного уявлення, вовки теж гавкають, але вони роблять це не так дзвінко й голосно і тільки, коли попереджають про небезпеку або агресію.

У домашніх собак гавкання може виражати широкий спектр емоцій, від привітання й запрошення до гри, радощів перед отриманням смаколика або прогулянки — й до суму.

Дослідження 2019 року показало, що найбільш неприємне собаче гавкання має унікальні акустичні риси. Звуки — високі, атональні, схожі на нявкання котів та крики немовлят людини.

Автори пояснюють це тим, що собаки, можливо, пристосували певний вид гавкання, для того, щоби викликати у людей сильну реакцію й привертати таким чином увагу.

Гавкіт також був корисний людям, коли вони вирушали на полювання й для захисту їхньої власності. Дослідження 2004 року показало, що полювання на лосів у Фінляндії з собакою було на 50% успішнішим.

Можливо тому, що голосне гавкання змушує жертву завмерти, поки мисливець її не настигне. Дійсно, породи собак, розроблені для полювання, як правило, гавкають найбільше.

Але разом із тим гавкання є найпоширенішою скаргою на собак. У різних дослідженнях його вважають більш дратівливим за інші міські шуми.

Котячи «подарунки»

Насправді багато дослідників вважають котів «напіводомашненими» тваринами.

Вони зберегли багато звичок своїх диких предків й охоче схрещуються з дикими видами кішок, іноді навіть витісняючи їх (як сталося з шотландськими дикими котами).

А тому саме у диких котів й треба шукати пояснень дивній поведінці наших улюбленців.

Наприклад, дикі коти помічають фекаліями власну територію. Це може пояснити, чому ваша кицька так настирливо залишає «сюрпризи» у сусідському саду, вважає Джеймс Серпелл, професор етики та добробуту тварин зі Школи ветеринарної медицини Університету Пенсильванії.

«Зазвичай вони це роблять по краю території», — пояснює фахівець. І отже, якщо кішка є не у вас, а у сусіда, шанси натрапити на фекалії у своєму городі помітно підвищуються".

Зуби у щурів ростуть постійно, а їхній укус - найміцніший серед усіх гризунів, ось чому ваші меблі в серйозній небезпеці (Фото: Getty Images)
Зуби у щурів ростуть постійно, а їхній укус - найміцніший серед усіх гризунів, ось чому ваші меблі в серйозній небезпеці / Фото: Getty Images

Інша причина в тому, що дикі коти обожнюють ходити в туалет на м’яку, розпушену землю. «Ось чому ваш добре доглянутий сад із гарними свіжими галявинками — такий привабливий для них об'єкт», — каже Серпелл.

Існує думка, що традиція дарування подарунків серед домашніх котів могла виникнути і у диких котів.

Якщо один лев щороку вбиває приблизно 15 великих тварин, дикі коти щодня можуть з'їдати десяток дрібних ссавців. Вони природжені вбивці з вибагливими харчовими потребами, тобто їм потрібна різноманітна дієта.

Домашні коти не пристосувались харчуватися рештками людської їжі, як собаки, вони не можуть споживати вуглеводи, а тому збереження мисливських навичок є для них розумною стратегією отримати повноцінний раціон.

Хоча сучасні домашні коти мало коли їдять свою здобич, яку вони приносять додому, вуличні коти полюють більше, ніж їхні домашні побратими.

Приносити здобич додому й класти її до ніг хазяїна також може бути звичкою дикої кішки. У дикій природі мами-кішки приносять напівмертвих тварин своїм кошенятам, щоби ті вчилися полювати.

Дослідники вважають, що домашні коти підкладають вам «подарунки», або тому, що інстинктивно приносять здобич у своє помешкання, або тому, що вважають вас невправним кошеням, якому потрібно навчитися полювання.

Перекушені дроти

Звісно інші домашні улюбленці можуть так само псувати вам життя своїми «дикими» звичками.

Найпопулярнішими улюбленцями після котів і собак є морські свинки та кролики. Морські свинки були одомашнені навіть раніше за котів.

У Південній Америці їх вживали в їжу протягом 10 000 років і вперше їх одомашнили інки 8 000 років тому.

Вовки облизують внутрішню частину пащі одне одному - так вони просять їжу або виражають підкорення старшій по статусу тварині (Фото: Getty Images)
Вовки облизують внутрішню частину пащі одне одному - так вони просять їжу або виражають підкорення старшій по статусу тварині / Фото: Getty Images

Кролики також давно стали домашніми улюбленцями. У 2019 році вчені встановили, що кістка, виявлена в римському палаці в Сассексі, належала кроликові І століття.

Аналіз його кісток показав, що його утримували в неволі і що він, можливо, був домашнім улюбленцем.

Приблизно через 400 років одомашнювати кроликів почали французькі ченці. Й вже вікторіанці вивели безліч надзвичайно милих і смішних вухастиків, які стали нашими компаньйонами.

Інших дрібних тварин, як-от щурів, хом’яків та мишей одомашнили лише протягом останніх кількох століть.

Найчастіше власники кроликів скаржаться на те, що їхні пухнасті улюбленці гризуть меблі, шпалери, килими, плінтуси. Але найулюбленішим делікатесом для них лишаються дроти.

Будь-які дроти, які трапляються їм на шляху, — кабелі для ноутбуків, навушники, шнури, — будуть перекушені, раніше ніж ви встигнете про них згадати.

Так роблять й інші дрібні ссавці, як-от морські свинки та миші. Страхові компанії вважають, що чверть усіх електричних пожеж спричинюють гризуни, які прогризають ізоляцію на проводах. Але чому вони це роблять?

На думку Серпелла, цьому є дві причини.

По-перше, у дикій природі ці тварини постійно готують собі кілька шляхів для відступу на випадок появи хижака. «Тому, колі їм трапляється дріт, вони природно вважають його перешкодою», — пояснює дослідник.

Кроликів їли на території сучасних Франції та Іспанії з доісторичних часів, але у Британію тварин завезли римляни у 1 столітті н. е. (Фото: ALAMY)
Кроликів їли на території сучасних Франції та Іспанії з доісторичних часів, але у Британію тварин завезли римляни у 1 столітті н. е. / Фото: ALAMY

«Вони перегризають його, щоби знищити, як вони б зробили з гілкою чи корінням, які перекривали би їхню нору в природі».

А по-друге, вони гризуть усе, незалежно від того, з чого зроблений предмет. У багатьох гризунів зуби ростуть постійно, і їх потрібно зношувати, щоби вони не були надто довгими.

Собаки й коти гризуть дроти рідше. Але вони теж можуть це робити, якщо їм нудно або якщо їм подобається текстура предмету в роті. Для багатьох тварин також природно пережовувати предмети інстинктивно, так вони їх вивчають.

Утім, попри ці скарги, домашні тварини дуже добре пристосувалися до життя з людьми, вважає Серпелл. Якщо вас це не переконує, каже вчений, уявіть, якби ви жили з дикою кішкою або вовком.

Тварини еволюціонували у геть іншому середовищі, ніж сучасні міста. І ми раптом вирішили, що риси, які були корисними раніше, нам більше не потрібні.

Аби дивакуваті звички наших чотирилапих друзів нас не надто дратували, потрібно розуміти, звідки вони походять.

Тоді їх можна сприймати як таємничих привидів минулого, а не як докучливі риси характеру, які потрібно викорінити.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете поділитися з нами своїми життєвими історіями? Напишіть про себе на адресу questions.ukrainian@bbc.co.uk, і наші журналісти з вами зв’яжуться.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

--

Радіо НВ
X