Пекло рветься назовні. Що потрібно знати про виверження вулкана у Новій Зеландії - фото

Пекло рветься назовні. Що потрібно знати про виверження вулкана у Новій Зеландії

9 грудня 2019, 20:00

Чому прокинувся вулкан у Новій Зеландії і чи можемо ми прогнозувати такі виверження: що кажуть вчені.

Коротко:

що сталося в Новій Зеландії

— чи можна передбачити виверження вулкана

які вулканічні виверження були найнебезпечнішими

Н есподіване виверження новозеландського вулкана Уайт-Айленд призвело до смертей як мінімум п’яти людей. Відстежити цю подію була практично неможливо, і, ймовірно, невдовзі виверження може повторитися.

Відео дня

Поки екоактивісти звинувачують у глобальному потеплінні великі корпорації, які спалюють викопне паливо, мало хто знає, що до серйозних кліматичних змін можуть призвести і природні процеси. Наприклад, виверження вулканів.

НВ вже писало про деякі визначні пам’ятки на Землі, відвідуючи які, ви в прямому сенсі можете померти.

Сьогодні до списку таких місць додався острів Уайт-Айленд у Новій Зеландії, на якому сталося одне з найсерйозніших вивержень вулкана за останні роки. Востаннє цей вулкан вивергався в 2016-му, але це був лише короткочасний викид тепла.

Цього разу влада підтвердила вже п’ять смертей через стихію, ще як мінімум 20 виявилися потерпілими, а очевидці писали, що у них було приблизно 20 хвилин на порятунок після того, як вони дізналися про виверження.

НВ розбиралося, що сталося в Новій Зеландії і чому вчені заздалегідь не визначили серйозне виверження.

Pinterest/Stefan Topfer

Фото: Pinterest/Stefan Topfer

Активний вулкан


Двокілометровий острів Уайт-Айленд, також відомий як Факаарі, розташований на східному узбережжі Нової Зеландії, приблизно за 270 км від найбільшого міста країни Окленд. Це мальовниче місце щорічно відвідують тисячі туристів, зокрема, завдяки активному вулкану.

Вулкан Уайт-Айленд стратовулкан, який має конічну форму і сформований з багатьох шарів лави та вулканічного попелу. Такі вулкани утворюються, коли океанічні плити заходять під континентальні, внаслідок чого магма з океанічної кори піднімається назовні.

Залежно від виділення води та газів виверження стратовулкани можуть мати різний ступінь небезпеки. Найруйнівнішими є вибухові виверження, які відбуваються через закупорювання газів у вулкан. Вибухові виверження, зокрема стратовулкан Везувій, забрали життя сотень тисяч людей за весь час.

Таке ж вибухове виверження сталося і з вулканом у Новій Зеландії 9 грудня 2019-го. Як пише професор наук про Землю з Оклендського університету Шейн Кронін, під час виверження на острові було приблизно 50 туристів. Очевидці встигли зафіксувати хмару попелу, що піднялася більш ніж на три кілометри приблизно за 20 хвилин до виверження.

«Уайт-Айленд є одним з кількох вулканів у Новій Зеландії, які можуть викликати раптові вибухові виверження в будь-який час. У цьому випадку густа магма виходить на поверхню, а тепло і гази впливають на поверхневі та ґрунтові води, утворюючи потужні гідротермальні системи», пояснює Кронін.

За його словами, коли гаряча вода потрапляє в пори гірських порід, будь-який зовнішній процес на кшталт землетрусу, припливу/відливу або подачі газу знизу може спрацювати як детонатор і скинути весь тиск на гарячу воду в вулкані.

Внаслідок вода моментально перетворюється на пар і розширюється в обсязі приблизно в 1700 разів, що призводить до катастрофічних наслідків. Те ж саме відбувається, коли ви відкриваєте кришку давно киплячого супу і вас обдає гарячою парою. Тільки замість каструлі тут величезна гора.

Вивільнення водяних випарів такої сили може зруйнувати тверду гірську породу і викинути її осколки на кілька кілометрів. Проте, після подібних вивержень люди, як правило, страждають не від фізичних каліцтв після вибухової хвилі і падінь осколків вулкана, а від опіків дихальних шляхів внаслідок потрапляння попелу та важких аерозольних часток.

Професор Шейн Кронін каже, що відстежити такі вибухові гідротермальні виверження дуже складно, оскільки їхніх причин ще не вивчили до кінця. Навіть сучасні інструменти не дозволяють відстежувати стан і кількість водяної пари всередині вулкана. Тому про подібні виверження можна дізнатися тільки за лічені хвилини до їхнього початку.

Незважаючи на те, що вчені відстежували сейсмічні сигнали, рух магми і викиди газу на поверхні, виверження Уайт-Айленд стало дуже несподіваною подією, і ніхто не міг передбачити, що вона матиме таку руйнівну силу.

Sebastian Crespo

Фото: Sebastian Crespo

Як ще вивергаються вулкани і наскільки вони небезпечні?

Варто врахувати, що вулкани це річ дуже індивідуальна, і їх виверження залежить від умов, які сформувалися в конкретному місці в конкретний час. Загалом вчені виділяють 10 типів вулканічних вивержень: гавайський, стромболіанський, плиніанський, пелейський, газовий (фреатичний), ісландський, підлідний, виверження попельних потоків, гідровибухове виверження, тип «тріск грому».

Сьогоднішнє виверження вулкана в Новій Зеландії належить до стромболіанського типу, названий на честь активного вулкана Стромболі на півночі від італійської Сицилії, цей тип виверження передбачає викидання густої лави, яка швидко остигає.

Схожим, але руйнівнішим типом є пліанські або везувіанські виверження, які називають на честь однойменних вулканів. Такі виверження також дуже складно спрогнозувати, але водночас вони можуть викидати вулканічний матеріал на десятки кілометрів вгору, а в їх результаті іноді виникають сильні цунамі, і наслідки можуть бути відчутні навіть на відстані в тисячі кілометрів від епіцентру.

Менш небезпечні гавайські та фреатичні виверження: в цей час у повітря викидається невелика кількість твердих матеріалів, а потоки лави розтікаються поступово, формуючи нові рельєфи різного типу.

Інші виверження підлідні, ісландські та виверження попільних потоків залишаються маловивченими, оскільки вченим відомо всього кілька подібних випадків в історії.

Як і у визначенні потужності ураганів, для вулканів також існує показник сили їх виверження, шкала вулканічної активності (VEI). Цей показник ввели тільки на початку 1980-х, і він демонструє, який обсяг вулканічних матеріалів було викинуто в атмосферу внаслідок виверження.

VEI має дев’ять градацій (від нуля до восьми), і чим вище ця шкала тим більший обсяг вулканічних матеріалів потрапив в атмосферу і тим руйнівнішим було виверження. Наприклад, звичайне невибухове гавайське виверження, під час якого з вулкана викидається до 10 тис. куб. м газів, попелу і гірської породи вважається нульовим за шкалою VEI.

Восьмий рівень приписують виверженню вулкана Єллоустонська кальдера, яке сталося понад 630 тис. років тому, і під час якого в атмосферу потрапило понад 1000 куб. км вулканічних матеріалів. Загалом вчені налічують 47 вивержень вулканів VEI 8, але останнє з них виверження Оруануї сталося приблизно 26,5 тис. років тому. До речі, теж у Новій Зеландії.

Поки невідомі всі дані про наслідки свіжого виверження Уайт-Айленд, але, за попередньою інформацією, його можна оцінити за шкалою VEI 2−3.

Найжахливіші виверження вулканів сучасності


Оскільки подібна стихія залежить від багатьох факторів, і навіть вулкани першого рівня можуть забрати багато людських життів, НВ згадує кілька вивержень вулканів за останні 200 років, які виявилися найнебезпечнішими для людства.

Тамбора Індонезія, весна 1815-го

NASA
Фото: NASA

Вибухове виверження активного стратовулкана Тамбора востаннє відбувалося в 1967-му. Після цього його активність значно знизилася. Період бурхливої діяльності вулкана припав на початок XIX століття. Якраз тоді британські війська захопили Індонезію, але незабаром за це поплатилися своїми життями.

Тамбора класифікують як за шкалою VEI 7, оскільки через нього в атмосферу викинулося понад 100 куб. км вулканічного попелу і пемзи, діаметром до 20 см. Гарячі потоки лави спускалися з вершини до моря по всьому житловому півострову, знищуючи все на своєму шляху.

Десятки тисяч людей загинули просто під час виверження вулкана і згодом внаслідок голоду та хвороб. Спершу вважалося, що виверження Тамбора забрало життя від 88 тис. до 92 тис. людей, однак, з огляду на останні підрахунки, через цей вулкан загинуло приблизно 71 тис. людей.

Після викиду величезної кількості твердих вулканічних матеріалів в атмосферу, сонячні промені стали гірше проникати на поверхню Землі і середня температура на планеті впала на 0,5 градуса Цельсія. Вважається, що саме це призвело до епідемії тифу в Європі, порушення стійкості вітрів, знищення врожаю, смертей домашньої худоби та масового голоду.

Кракатау Індонезія, літо 1883-го

СС
Фото: СС

Ще одне виверження цього разу на західних островах Індонезії, за різними оцінками, призвело до смертей понад 36 тис. людей і повного знищення майже 200 міст і поселень.

Фізичні наслідки виверження Кракатау були помітні навіть на відстані в сотні кілометрів від вулкана, а стовп диму від його вибуху піднявся на висоту приблизно 55 км.

Викликавши потужне цунамі заввишки до 30 м, вулкан затопив найближчі острови, змив екваторіальні ліси і знищив всі поселення людей у радіусі сотень кілометрів навколо себе. Такий вибух може в тисячі разів перевершувати потужність ядерного бомбардування Хіросіми.

З огляду на деякі дані, після виверження в атмосферу потрапило понад 18 куб. км, різних матеріалів, що дозволяє класифікувати його за шкалою VEI 6. Як і в випадку з Тамбора, після Кракатау середня температура повітря на планеті опустилася приблизно на 0,3 градуса Цельсія.

Мон-Пеле Франція, весна 1902-го

СС
Фото: СС

Цей вулкан розташований на острові Мартініка в Карибському морі, який досі належить Франції. Його виверження на початку XX століття знищило місто французької колонії Сен-П'єр і забрало життя приблизно 30 тис. дюдей.

Після цього випадку подібні виверження почали називати пелейськими. Тверда гірська порода тоді розлетілася на кілометри навколо вулкана, а пил і газ призвели до знищення Сан-П'єр, який розташований приблизно за 10 км від Мон-Пеле.

Виверженню Мон-Пеле приписують четвертий рівень за шкалою вулканічної активності, але, найцікавіше це історія єдиної вцілілої людини з міста Сен-П'єр.

Лев Скрягін у своїй книзі Людина за бортом щодо цього писав таке: «На 3-й день після виверження Пеле, коли лава і попіл, які поховали місто, охололи, в Сен-П'єр прибули рятувальні загони. Перед ними лежали руїни. Знайшли лише одного чоловіка на ім'я Огюст Сіпаріс кримінального злочинця, який відбував термін ув’язнення в міській в’язниці. Камера, де перебував ув’язнений, була глибоко під землею, а стіни в’язниці настільки масивні, що задушливі гази вулкана туди не проникли. Огюст Сіпаріс, хоча й дістав сильний тепловий опік, залишився живим».

Невадо-дель-Руїса Колумбія, осінь 1985-го

electroverse.net
Фото: electroverse.net

Виверження цього вулкана, мабуть, є одним з найнезвичайніших: сам по собі вибух не був надто руйнівним, і його приписують до третього рівня за шкалою VEI. Загалом, виверження такої ж потужності відбуваються досить часто.

Але, річ у тому, що потоки пилу, попелу й осколки розжареної гірської породи призвели до танення льодів на вершині вулкана. Через це утворилася грязьова лавина, яка знищила місто Армеро, розташоване за 46 км від вершини Невадо-дель-Руїса.

Цього разу Армеро повторив долю Сен-П'єр: місто було повністю зруйноване, а загальна кількість жертв, за різними оцінками, становить понад 25 тис. осіб.

Після виверження хвилі бруду сягали декількох метрів заввишки і буквально ховали людей живцем. Плани евакуації не спрацювали, оскільки грязьові потоки опускалися з певною періодичністю, і вже після першого в місті настав повний хаос через руйнування будинків, ліній електропередач і всіх інфраструктурних об'єктів.

До 1995-го місто частково відновили, і, станом на 2005-й, у ньому мешкало майже 13 тис. осіб.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Діліться матеріалом




Радіо НВ
X