IT-індустрія і вища освіта: пора домовлятися. Блог Євгена Сакало

19 жовтня 2018, 17:15

Протягом двох десятків років вища IT-освіта і IT-індустрія, де власне і збиралися працювати майбутні студенти-айтішники, жили в різних світах. Найцікавіше, що така ситуація не заважала випускникам IT-спеціальностей провідних технічних ВНЗ успішно працевлаштуватися за фахом, а Україні стабільно бути лідерами Європи в області розробки програмного забезпечення.

Відео дня

Наприклад, 18 українських сервісних IT-компаній потрапили до світового рейтингу Топ-100. Тут позначалися і спадщина сильної школи фундаментальних наук і вигідність наших фахівців з точки зору оплати праці – істотно дешевше західних.

Треба сказати, що окремі гравці IT-ринку розуміли важливість взаємодії з університетами, але всі подібні активності (лабораторії в університетах, відкриті лекції, факультативи для студентів) довгий час були окремими ініціативами і не вимальовувалися в загальний тренд.

Кілька років тому такий тренд намітився – практично всі великі та середні гравці IT-ринку обзавелися власними навчальними центрами для підготовки junior-фахівців. Компанії поменше – на своїй території, більші – стали відкривати спільні навчальні лабораторії на базі провідних технічних університетів.

Таким чином компанії вирішували питання залучення молодих фахівців і "дотачування" їх за допомогою факультативних занять до рівня готовності до проектних завдань. До речі, питання "дотачування" змушує нас повернутися до головної теми – відірваності освіти від того, з чим в реальності доведеться зіткнутися на проекті молодому фахівцеві і які причини цієї десинхронізації ВНЗ та індустрії.

Поговоримо про те, яких проблем не вирішує тільки підхід корпоративних університетів або освітніх центрів при компаніях, а також якою має бути стратегія розвитку вищої технічної освіти в Україні в цілому, і співробітництва IT-компаній і ВНЗ зокрема.

Кадри які вирішують все і як їх утримати

Головна проблема для ВНЗ на даний момент – відтік кадрів. Низька заробітна плата, забюрократизованість процесів, а також непрозорість кар'єрних перспектив змушує викладачів йти в індустрію. З іншого боку, все більш значущою проблемою стає відтік студентів, тільки не з ВНЗ, а з навчального процесу.

Вік, коли студенти починають працювати істотно знизився. Ще нещодавно студенти починали працювати на 3-4 курсах. Тепер нерідкі випадки, коли учасниками trainee-програм або навіть повноцінними молодшими спеціалістами в компанії стають першокурсники. Про який нормальний освітній процес можна говорити, коли аудиторії вже на 2-3 курсах напівпорожні, а студенти з'являються в університеті тільки на сесії?

А адже "спеціальні" дисципліни, які формують і спрямовують майбутнього фахівця, читаються як раз із 3 курсу. В результаті страждає якість фундаментальної і спеціалізованої освіти, а молоді фахівці через прогалини в освіті зараз, в майбутньому не можуть вирішувати складні інженерні завдання, що позначаються на їхньому кар'єрному зростанні.

Необхідно мотивувати викладачів залишатися працювати у ВНЗ, а студентів отримувати практичні навички в університеті. Тому наступним етапом співпраці ВНЗ і IT-компаній має бути навчання через спільні проекти, коли студенти і викладачі працюють над реальними практичними завданнями в університеті разом з експертами-менторами з індустрії.

Такий підхід може вирішити відразу кілька завдань: студенти не поспішають швидше піти на роботу, адже бачать присутність бізнесу в процесі навчання, розвиваються, вчаться, капіталізують свої знання і придивляються до майбутнього роботодавця. Викладачі отримують реальний практичний досвід, корисний для їхнього розвитку та для наповнення навчальних курсів актуальним змістом. А університети отримують чудову експертизу і рекламу, що позитивно позначається на іміджі серед абітурієнтів.

Вчитися, щоб вчити або інвестиції у викладачів

Всі ми знаємо вираз "вчитися ніколи не пізно". В IT-світі цей вислів зараз вилився у ще один тренд – "вчитися треба все життя". Continuous learning особливо важливий і для викладацьких кадрів. Для того, щоб розповідати студентам по-справжньому актуальну інформацію, яка знадобиться їм у будь-якому комерційному проекті, потрібно звідкись цю інформацію отримувати.

З одного боку для активного й ініціативного викладача є величезне розмаїття онлайн платформ самонавчання. Але з іншого боку, нікуди не поділася найважливіша роль ментора і колеги, який ділиться своїми знаннями і досвідом. Тому ще одним найважливішим завданням для взаємовигідного співробітництва IT-компаній і університетів є навчання (тренінги) викладачів із залученням експертів з компанії.

Важливо розвивати викладачів у тих експертизах, які важливі для бізнесу та актуальні на ринку. Така інвестиція у викладацький ресурс бачиться дуже виграшною – інформація від викладача перейде до студентів, а ті в результаті отримають знання, які потрібні бізнесу – ланцюжок замкнеться.

Такий тренінг надзвичайно корисний і для компанії – це досвід взаємодії з викладачами, складання навчальної програми та курсу лекцій/практик – в цілому отримання досвіду освітньої діяльності. У свою чергу після проходження тренінгів викладачі залишаються працювати у ВНЗ, а компанії ставлять перед собою мету продовжувати підтримувати і розвивати як групу минулий тренінг, так і в цілому ком'юніті активних викладачів в університетах-партнерах, які хочуть розвиватися.

Вже зараз можна припустити, що в недалекому майбутньому нас чекають такі тренінги за різними експертизам в якості загального тренда в IT-індустрії.

Зовсім нещодавно ми завершили такий тренінг для викладачів Харківського національного університету радіоелектроніки за затребуваним в індустрії напрямком – розробкою під ядро ​​операційної системи Linux. Тепер ці викладачі самостійно читають цей курс для молодих фахівців в рамках іншої спільної освітньої програми – GL BaseCamp.

Стратегічна синергія

Дуже важливим аспектом синергії ВНЗ та IT-компаній є активне залучення до взаємного співробітництва експертів з боку компаній. Спектр варіантів такої співпраці – дуже широкий. Це можуть бути, як уже раніше говорилося, ментори в спільних з ВНЗ проектах. Експерти з компаній можуть давати свої рекомендації з приводу змісту навчальних програм щодо їхньої актуальності для потреб індустрії. Сюди ж відноситься і узгодження з індустрією тем дипломних робіт, для того щоб вони були наближені до вирішення реальних бізнес завдань і багато іншого.

Наступний крок, і ми знаходимося тільки на початку цього шляху, системне залучення експертів IT-компаній у навчальні курси на кафедрах. Це можуть бути 1-2 лекції або практики в рамках вже існуючого курсу в форматі "guest lecturer", а потім перерости в повноцінні курси для студентів, де фахівці з бізнесу будуть офіційно працювати на кафедрі на частку ставки або погодинно.

Завдання компаній тут – знайти активних, ініціативних спікерів, які бажають зробити свій внесок у розвиток IT-освіти та мотивувати їх. А важливим завданням ВНЗ буде скоротити бюрократичні процедури пов'язані з роботою таких запрошених викладачів. Треба сказати, що ця ідея вже реалізована в приватних університетах, де представники IT-компаній "забирають" і проводять цілі модулі в рамках навчальної програми.

У державних університетах теж є курси, які ведуть фахівці з індустрії, але знову ж таки, це скоріше окремі ініціативи, а не системна практика. Коли така тісна інтеграція стане усвідомленим стратегічним підходом і з боку університетів і з боку бізнесу, ми дійсно зможемо перейти на новий етап розвитку вищої технічної освіти.

Найважливіший аспект, розуміння якого є і у топ-менеджменту IT-компаній і у керівництва ВНЗ – що подальший розвиток і тих і інших неможливий один без одного. IT-компанії ніколи не замінять своїми освітніми ініціативами навчальний заклад, в той же час гостро потребуючи кваліфікованих кадрів. А ВНЗ у свою чергу, не будуть затребувані в абітурієнтів якщо чітко не покажуть тісну співпрацю з майбутніми роботодавцями.

Кожен крок, кожна ініціатива в такій співпраці – це win-win стратегія, яка за правильно докладених зусиль створює екосистему, яка і підтримує вищу освіту, і надає різноманітність робочих місць для молодих фахівців, і сприяє розвитку бізнесу.

Автор колонки – Євген Сакало, координатор університетської програми GlobalLogic в Україні, кандидат технічних наук, доцент.

Показати ще новини
Радіо НВ
X