Морський Чорнобиль. Чому весь світ злякався російської плавучої атомної станції
Гордість Росії - плавуча атомна електростанція Академік Ломоносов залишила Санкт-Петербург та спрямувала в бік Мурманська. І хоча на кораблі поки немає ядерного палива, ряд країн уже висловили застереження та попросили прибрати судно подалі від своїх берегів.
Приблизно десять років Росія займалася розробкою і будівництвом пересувної атомної теплоелектростанції. За даними Росатома їх енергоблок оснащений двома реакторами, загальною потужністю 70 МВт.
Російські атомники планують використовувати плавучу АЕС в районах Крайньої Півночі та Далекого Сходу, щоб «забезпечити енергією віддалені промислові підприємства, портові міста, а також газові і нафтові платформи, розташовані у відкритому морі». Також, повідомляється, що станції буде досить для підтримки життєдіяльності міста з населенням приблизно 100 тисяч людей.
Попри запуск американської плавучої АЕС Стерджіс ще в кінці 60-х, Росатом заявляє, що їх установка є «унікальним і першим у світі проектом мобільного транспортабельного енергоблоку малої потужності».
Як би там не було, 28 квітня 2018-го судно з ядерною установкою Академік Ломоносов залишило територію Балтійського заводу у Санкт-Петербурзі.
Пересувну станцію планують транспортувати (саме транспортувати, адже самостійно корабель не ходить) в Мурманськ, після чого Ломоносова відбуксують в місто Певек Чукотського автономного округу.
Спочатку судно хотіли заправити ядерним паливом і запустити його реактори прямо в центрі Санкт-Петербурга. Але, Greenpeace Росії створив петицію проти запуску реакторів в центрі п'ятимільйонного мегаполісу, яку підписали понад 11 тисяч активістів.
Своє обурення також висловили представники країн Балтійського басейну, які побачили загрозу в транспортуванні радіаційно небезпечного об'єкта.
Буй з написом "Ні плавучому" Чорнобилю! ", Фото: AFP
Росатом піддався тиску екологів і зарубіжних країн, вирішивши відправити, поки безпечну, пересувну станцію у Мурманськ, - нині найбільше у світі місто за полярним колом. Вже там Академік Ломоносов буде заправлений ядерним паливом і відправиться на Чукотку для введення в експлуатацію орієнтовно у 2019-му.
Запуск плавучої АЕС у всього лише 300-тисячному Мурманську все одно насторожує представників Greenpeace.
Ядерний експерт Greenpeace в Центральній і Східній Європі Ян Хаверкамп заявив: «Випробовувати ядерний реактор в такому густонаселеному районі, як центр Петербурга щонайменше безвідповідально. Проте, перенесення випробувань цього «ядерного Титаніка» подалі від очей громадськості не робить його менш небезпечним».
Крім «ядерного Титаніка», критики і екологи називають російську пересувну АЕС «плавучим Чорнобилем» і «Чорнобилем на льоду».
Всупереч застереженням, судном-АЕС зацікавилися 15 країн, враховуючи Китай, Індонезію, Малайзію, Алжир та Аргентину, як передає RT.
Також, російський іномовник повідомляє, що всі процедури по експлуатації Академіка Ломоносова проводяться згідно вимогам Міжнародного агентства з атомної енергії.
Самі ж інженери станції впевнені в надійності і безпеці свого дітища, та називають судно наполовину електростанцією - наполовину криголамом.
Проте, приводи для занепокоєння все-таки є: оскільки плавучу АЕС планують вводити в експлуатацію поблизу берегових ліній і мілководдя, існують ризики витоку ядерних відходів, а, через свій плаский корпус, станція вразлива до водних стихій, не кажучи вже про загрози тероризму і суворі умови Крайньої Півночі.
Хоча, колишній глава Ядерної комісії США Дейл Клейн говорить, що поширені в ЗМІ заяви про «плавучий Чорнобиль» та «ядерний Титанік» не мають доказової бази і лише наганяють страх на людей.
Американський експер-ядерник вважає, що пересувна станція може бути цілком надійною та безпечною. Звичайно, є складнощі у розробці таких установок, з якими, як сподівається експерт, впоралися російські інженери.
Дейл Клейн пояснює - коли ядерні реактори будують на суші, їх оточують більш ніж метровим захисним шаром бетону. Щоб помістити таку вагу на судно - потрібно спроектувати корабель досить значних розмірів, що не дуже схоже на Ломоносова з його, всього лише, 20000 тоннами водотоннажності і командою з 70 чоловік.
Також, борт такого корабля повинен бути досить стійкий до перекидання, що повністю суперечить пласкому дну російської плавучої АЕС.
Але, заради справедливості варто зазначити, що судна, які транспортують ядерні ректори і використовують їх в якості двигуна, існують вже давно та експлуатуються доволі успішно.
З огляду на це, НВ вирішило створити добірку найбільш вражаючих кораблів-атомоходів.
USS Наутілус
Перший у світі атомний підводний човен.
У 1954-му субмарина була прийнята на озброєння ВМС США, а вже в 1958-му Наутілус став першим в історії підводним човном, що дістався Північного полюса.
Ядерний реактор Вестінгауз, потужністю 9860 кВт, забезпечував Наутилусу 13800 кінських сил і швидкість понад 20 вузлів (37 км/год).
За умов постійної роботи вентиляції, наявності особового складу та запасів продуктів, судно могло б функціонувати необмежену кількість часу.
Але, через надважкий біологічний захист (приблизно 740 тонн) та надмірну гучність і вібрацію, яку створював Наутілус, підводний човен був виведений з експлуатації у 1980-му.
Криголам Ленін
На честь комуністичного вождя було названо перше у світі надводне судно з ядерним двигуном у 1957-му.
Маючи два атомні реактори із загальною потужністю майже 33 МВт і тягою 44000 к.с., Ленін міг ходити автономно приблизно один рік.
Зі своїми трьома гвинтами, криголам розганявся до 18 вузлів (33 км/год), та використовувався для експедицій на Північний полюс.
З 1989-го Ленін виведений з ладу і функціонує як музей в Мурманську.
Саванна
Перший в світі вантажопасажирський атомохід також належить США.
Судно з одним ядерним реактором, потужністю 74 МВт (20300 к.с.), могло пройти 300000 миль при 20 вузлах на одноиу повному завантаженні ядерним паливом.
Але, через низьку пасажиромісткість (всього 60 осіб) і високу вартість експлуатації, «Саванна» пропрацювала всього 10 років, з 1962-го по 1972-й.
Сьогодні, з корабля вивантажено все ядерне паливо, але на ньому досі залишився реактор, який планують вилучити протягом наступних 10 років.
Авіаносець Джеральд Р. Форд
Нині це найбільший у світі військовий корабель.
При довжині майже 340 метрів і близько 100000 тонн водотоннажності, для бойової експлуатації кораблю потрібен екіпаж більш ніж 2500 чоловік, а всього авіаносець може розмістити майже 4400 чоловік і 75 одиниць літаків та гвинтокрилів.
Джеральд Форд використовує два атомних двигуна, які можуть розігнати пересувний військовий аеропорт до 30 вузлів (55 км/год) і використовуватися без заміни паливних стрижнів приблизно 50 років.
Корабель був введений до складу флоту США в середині 2017-го, та його вартість склала майже $13 млрд.
Поки існує лише один екземпляр такого авіаносця, але всього ВМС США планує спустити на воду 10 подібних кораблів.
Наступний атомний авіаносець названий на честь президента Джона Кеннеді і повинен бути введений в експлуатацію вже у 2020 році.
- Читайте також: Теорія Великого пшику. Як американці збиралися в космос на ядерній ракеті і сіли в калюжу
матеріалів розділу Техно
Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.
