Секрети балістики. Чим обстріляли Київ і Дніпро 14 січня, чому не допомогло ППО і до чого готуватися українцям
Чим і звідки російські війська обстріляли Київ у суботу, 14 січня (Фото:airandspaceforces.com)
Уранці 14 січня кияни почули вибухи раніше, ніж спрацювали сирени. Чи правда, що окупанти навчилися запускати зенітні ракети балістичною траєкторією, яка робить нашу ППО безсилою? До чого готуватись при наступних обстрілах?
За останній рік багато українців не з власної волі стали більше цікавитися зброєю, розбиратися в різних видах ракет, артилерії, бронетехніки
Хоча значна частина користувачів не відразу може пояснити, чим крилаті ракети відрізняються від балістичних, що таке ЗРК і ОТРК, які ракети досягають найбільшої швидкості, які неможливо перехопити, наскільки точно вони стріляють і які руйнування можуть спричинити.
Цікавість до цих питань знову почала зростати внаслідок останньої масової атаки, коли у Києві й інших місцях пролунали вибухи без оголошення повітряної тривоги.
Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний заявив, що столиця була атакована «зенітними керованими ракетами С-400 (С-300)», разом із якими ворог також застосував крилаті ракети повітряного базування Х-101/Х-555, Х-22, крилаті ракети морського базування Калібр і керовані авіаційні ракети Х-59 «для ударів по об'єктах критичної інфраструктури».
Імовірно, саме надзвукова крилата протикорабельна ракета Х-22 зруйнувала житловий будинок у Дніпрі, після чого в українських ВПС підтвердили, що наявні засоби ППО не мають змоги збивати ракети такого типу. Хоча раніше кілька разів повідомлялося про знищення X-22.
NV розібрався, куди насправді можуть долітати російські ракети і які з них становлять найбільшу небезпеку для українських сил ППО.
Балістичні та крилаті ракети
Балістичними називаються ракети, які летять балістичною траєкторією. Такі ракети мають високу початкову і кінцеву швидкість, але на траєкторію їхнього польоту впливають сила тяжіння, опір повітря в атмосфері й рух Землі.
Через це балістичні ракети також уважають некерованими, хоча їхня стартова маса може становити кілька десятків тонн, а швидкість руху часто перевищує швидкість звуку в кілька разів.
Для точнішого наведення на ціль балістичні ракети можуть бути оснащені системами корекції та кінцевого наведення, глобальними системами супутникової навігації, оптичними головками самонаведення
Серед основних типів балістичних ракет виділяють ракети малої (від 300 км до 1000 км), середньої (від 1000 до 3500 км) і великої дальності (від 3500 до 5500 км), а також міжконтинентальні балістичні ракети (більше 5500 км).
Крилаті ракети, натомість, залишаються у межах атмосфери під час польоту і можуть маневрувати з використанням аеродинамічних сил. Це можливо завдяки використанню двигуна на різних етапах польоту.
Такий вид зброї, як правило, є більш високоточним, але водночас крилаті ракети мають обмежену швидкість, масу бойової частини та дальність польоту, оскільки для їхнього руху потрібно постійно спалювати паливо.
Балістичні ракети можуть долати набагато більшу відстань і нести більше корисного навантаження, перебувають у стані вільного падіння і не використовують двигуни більшу частину польоту. Тому балістичні ракети найчастіше використовують як носії для найпотужніших і найважчих боєголовок, включно з ядерними зарядами.
Варто також урахувати, що існують квазібалістичні й аеробалістичні ракети, наприклад, російський надзвуковий ОТРК Іскандер-М або гіперзвукова ракета Кинжал. Такі ракети можуть маневрувати на всіх ділянках траєкторії польоту, як-от розгін, балістична частина й фінішування.
Які ракети найпростіше збивати?
Можливість перехоплення ворожих ракет силами ППО залежить від ключових тактико-технічних характеристик кожного типу ракет.
Наприклад, авіаційні крилаті ракети класу повітря-земля Х-59, Х-101, Х-555 літають на дозвукових швидкостях, тому їх можна знищити за допомогою засобів ППО, які є на озброєнні української армії.
Попри попередні заяви про збиття українськими силами надзвукових ракет Х-22, спікер Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат підтвердив, що Україна поки не має зброї для перехоплення таких ракет.
«Було кілька таких публікацій. Скажімо, знайшли у полі бійці уламки Х-22 (а іноді це навіть не Х-22, а уламки іншої ракети), доповідають нагору: ми збили Х-22! Усі хочуть наввипередки повідомити про це першими на своїх ресурсах. Не перевіряючи, не погоджуючи і таке інше… Головне — першими», — заявив Ігнат.
Близько місяця тому спікер ВПС також говорив, що українська система протиповітряної оборони не може збивати балістичні ракети, тому їх треба знищувати на старті.
«Ні Іскандери, ні ракети С-300, ні ракети іранські… Балістика на сьогоднішній день недоступна для збивання засобами ППО, які є у нас на озброєнні», — казав Ігнат у грудні 2022-го.
З огляду на те, що окупанти найчастіше запускають крилаті ракети за допомогою літаків чи кораблів, які легше відстежувати, такий вид зброї стає вразливішим для українських засобів ППО.
Найефективніші російські балістичні ракети, натомість, запускають наземні комплекси, переміщення та активність яких набагато складніше контролювати.
До чого тут С-300 і С-400?
Сімейства зенітно-ракетних комплексів С-300 і С-400 початково призначені для знищення різних висотних цілей. Однак росіяни давно почали використовувати модифіковані ракети цих комплексів класу земля-земля, які летять балістичною траєкторією.
За даними видання Defense Express, у випадку із ЗРК С-300 використовують ракети 5В55, дальність вистрілювання яких становить до 75 км, а маса бойової частини — понад 130 кг.
У серпні 2022-го Центр стратегічних комунікацій Збройних Сил України повідомляв, що російська армія почала частіше використовувати ракети С-300 для обстрілу прифронтових українських міст через дефіцит тактичних та оперативно-тактичних ракет.
За інформацією Центру, точність модифікованих ракет для комплексів С-300 залежить від наявності елемента наведення, яким може бути безпілотник або навідник.
Якщо його немає, точність наведення наземних ракет C-300 буде як у радянських Х-22 (коло можливого відхилення від цілі становить кілька сотень метрів), а якщо є — ці ракети можуть бити з точністю набагато сучасніших Калібрів (коло можливого відхилення від цілі становить до п’яти метрів).
Судячи з фотографій уламків ракет, які впали на Київ 14 січня, це були далекобійні 48Н6ДМ, запущені із ЗРК наступного покоління С-400. Дальність стрільби такими ракетами по наземних цілях може досягати 250 км, а їхня маса бойової частини — 180 кг.
Максимальна швидкість такої ракети досягає 9000 км/год, а для її точного наведення потрібна пряма видимість радіолокації між РЛС і ракетою. Ураховуючи кривизну земної поверхні, при дальності пуску на 230 км керування ракетою втрачається на висоті приблизно 3 км, після чого вона просто падає в район цілі за інерційною навігацією.
Пряма відстань від центру Києва до найближчого кордону з Білоруссю не перевищує 100 км, тому столиця може виявитися вразливою до раптових ударів C-400 під час наступних ракетних обстрілів.
Іранські балістичні ракети
У середині листопада також повідомлялося, що Іран планує передати Росії сотні балістичних ракет класу земля-земля. Ішлося про ракети Fateh-110 і Zolfaghar.
«Наразі всі ознаки вказують на те, що Росія придбала сотні іранських балістичних ракет Fateh-110 і Zolfaghar. Це набагато серйозніша проблема, ніж багато хто вважає, включно з мешканцями більшості українських територій. Україні буде дуже складно, якщо не неможливо, захиститися від цієї зброї, яка наражає енергетичну інфраструктуру по всій країні на ще більший ризик», писав головний редактор видання The Warzone Тайлер Роговей.
Fateh-110 розробляють із початку 2000-х, і за останні 20 років змінилося вже чотири покоління цієї зброї. Носій завдовжки майже 9 метрів може доставляти від 400 до 650 кг вибухівки на відстань до 300 км на максимальних швидкостях 3600−4900 км/год. Заявлене ймовірне кругове відхилення ракети становить лише три метри.
Кілька років тому іранці заявляли про наявність гіперзвукової модифікації Fateh-360, яка нібито може досягати швидкості 5000 км/год на момент удару. Але точні характеристики ракети, як і їхня кількість на озброєнні, поки що невідомі.
Один з останніх випадків застосування Fateh-110 був підтверджений під час іранської операції Мученик Сулеймані в Іраку. Кілька десятків цих ракет випустили по американських військових базах. У межах цієї операції іранська армія також збила цивільний борт Boeing 737 української авіакомпанії МАУ, сприйнявши його за повітряну ціль противника.
Сучаснішу ракету Zolfaghar уважають наступницею чи п’ятим поколінням Fateh-110. Zolfaghar може доставляти боєголовку масою до 580 кг на відстань до 700 км із максимальною швидкістю до 3600 км/год. Імовірне відхилення від цілі становить 5 метрів.
ППО для України
Низка військових аналітиків підтвердила, що для ефективної боротьби з балістичними ракетами Україні знадобиться американський ЗРК MIM-104 Patriot. Про передачу цих комплексів у рамах нового пакету допомоги на суму $1,85 млрд влада США повідомила 21 грудня 2022-го.
Днями до США прибули 100 перших військовослужбовців ЗСУ для навчання роботі із ЗРК Patriot. Підготовка українських фахівців до роботи з цими комплексами триватиме близько трьох місяців.
Ключова перевага цього засобу ППО полягає в тому, що MIM-104 Patriot може перехоплювати цілі, що летять зі швидкістю до 8000 км/год.
Різні модифікації Patriot оснащені кінетичними ракетами-перехоплювачами MSE, які можуть знищувати балістичні ракети на відстані до 60 км.
Аналогічні протибалістичні можливості має італійсько-французький ЗРК Mamba (SAMP/T). Раніше можновладці Франції та Італії пообіцяли передати Україні одну батарею Mamba протягом 2023 року.
«Україна, імовірно, має достатньо ППО для захисту стратегічних військових об'єктів, таких як центри управління та склади боєприпасів. Вони не мають прикриття багатьох інших ключових активів, включно з транспортними вузлами, об'єктами електро- та водопостачання — типи цілей, на які російські сили націлювалися в останні дні», — писав наприкінці жовтня 2022-го професор аерокосмічних інженерних наук у Колорадському університеті в Боулдері Ієн Бойд.
У п’ятницю, 29 грудня, президент України Володимир Зеленський заявляв, що українська ППО стала «сильнішою, ніж будь-коли», і в новому році вона стане ще ефективнішою.
Уже на початку січня повідомлялося, що Україна звернулася до Грузії з проханням повернути ЗРК Бук, які було використано під час російського вторгнення 2008 року. Проте офіційний Тбілісі відмовляється передати їх Києву.
Представники грузинського парламенту та міноборони заявили, що Україна продала їм свої комплекси БУК, а не передала їх безоплатно.
