Фабрика над Землей. Зачем SpaceX создала Starfall и что можно производить в невесомости

18 сентября, 07:00
Как Starfall от SpaceX (на изображении — рендер капсулы) может запустить рынок космического производства (Фото: SpaceX)

Как Starfall от SpaceX (на изображении — рендер капсулы) может запустить рынок космического производства (Фото: SpaceX)

SpaceX нашла первого европейского клиента для Starfall — системы, предназначенной для возвращения из космоса до тонны грузов. Но насколько реалистичен план превратить орбиту в площадку для серийного производства?

Тонна з орбіти

Угоду зі SpaceX на місію Starfall у 2028 році уклала люксембурзька Space Cargo Unlimited. Компанія стане першим відомим європейським клієнтом системи. Сама Space Cargo підтвердила, що планує запустити на Starfall свою орбітальну фабрику за допомогою Starship у 2028 році.

Реклама

Що таке Starfall? Це алюмінієва капсула, захищена теплозахисним екраном завширшки близько трьох метрів. Вона призначена для коротких польотів вантажів на орбіту з подальшим поверненням на Землю. Першу демонстраційну місію Starfall SpaceX запустила 23 червня 2026 року на Falcon 9.

Згідно з угодою, всередині Starfall розмістять BentoBox — автономну платформу Space Cargo для експериментів і виробництва в мікрогравітації. Версія для Starfall розрахована на вантажі загальною масою до тонни. Space Cargo повідомляє, що веде переговори з понад сотнею клієнтів і потенційних замовників, близько 40% яких працюють у біотехнологіях та інших напрямах наук про життя.

«З нашими нинішніми системами ми літаємо з 200 кілограмами, але зі Starship і Starfall перейдемо до тонни й тонн», — сказав гендиректор Space Cargo Ніколя Гом, пише Reuters.

Що дає мікрогравітація

Інтерес до орбітального виробництва пояснюється умовами мікрогравітації. На Землі на ріст кристалів впливають конвекція, осідання частинок і плавучість, тоді як на орбіті ці ефекти значно слабшають. NASA серед перспективних напрямів називає фармацевтичні кристали, напівпровідники, спеціальне скло й оптоволокно, а також біодрук, стовбурові клітини та інші технології тканинної інженерії.

Один із найвідоміших прикладів — каліфорнійська Varda Space. Під час першої місії W-1 компанія виростила на орбіті кристали метастабільної форми III ритонавіру — противірусного препарату, який використовують, зокрема, для лікування ВІЛ, — і повернула їх на Землю. До липня 2025 року Varda виконала три успішні місії з поверненням капсул.

Водночас дослідження W-1 не показало, що саме мікрогравітація створила у ритонавіру недоступну на Землі кристалічну форму: за використаного режиму результат відповідав земним контрольним зразкам. Втім, це не скасовує самого потенціалу технології. Мікрогравітація пригнічує конвекційні потоки й осідання частинок, завдяки чому кристали можуть рости більш однорідними. Для фармацевтики зміна їхньої структури та морфології може впливати на розчинність, стабільність препарату і способи його введення.

«Мікрогравітація дає нам принципово інше середовище для виробництва ліків, які інакше неможливо виготовити на Землі», — заявив гендиректор Varda Вілл Бруї, коментуючи співпрацю компанії з United Therapeutics.

Практичну користь орбітальних експериментів показала американська Merck & Co., відома за межами США і Канади як MSD. Дослідження кристалів пембролізумабу на МКС дали вченим дані про структуру й розмір частинок, необхідних для створення підшкірної версії препарату. 19 вересня 2025 року Управління з контролю за продуктами й ліками США схвалило Keytruda Qlex — підшкірну форму пембролізумабу з берагіалуронідазою. Сам препарат серійно в космосі не виробляють: результати орбітальних експериментів допомогли вдосконалити його виробництво на Землі.

У 2024 році під час експерименту Flawless Space Fibers-1 на МКС виготовили 11,9 км оптоволокна ZBLAN. На Землі під час його витягування можуть формуватися кристали, які розсіюють світло й роблять волокно крихкішим. У мікрогравітації ж ристали ростуть повільніше, а слабші конвекція та осідання частинок дають більше часу для виготовлення довгих волокон.

А в травні 2026 року британська Space Forge вперше на комерційному космічному апараті створила й контрольовано підтримувала плазму, необхідну для газофазного вирощування кристалів. Європейське космічне агентство називає цей процес одним із ключових етапів виробництва напівпровідникових матеріалів.

Коли Starfall злетить

За словами гендиректора Space Cargo Ніколя Гома, перша BentoBox на Starfall має полетіти під час першої комерційної місії Starship. Space Cargo планує її на 2028 рік, хоча сама SpaceX публічно не називала дату першого комерційного польоту Starship.

Проблема в тому, що Starship ще жодного разу не здійснила орбітального польоту. SpaceX готує 14-й тест не раніше 22 вересня 2026 року: за планом корабель уперше має вийти на орбіту Землі, провести там майже десять годин, зробити близько шести обертів і розгорнути супутники Starlink V3. Місія окремо залежить від регуляторного дозволу. А розробка ракети вже на роки відстає від початкових графіків.

Space Cargo очікує, що Starfall збільшить вантажність BentoBox із нинішнього класу близько 100 кг до однієї тонни. Та перевірити свій план на міцність компанія зможе не раніше, ніж через два роки.

До того часу SpaceX ще належить довести, що Starship здатна регулярно виходити на орбіту, а Starfall — безпечно повертати великі партії дорогих матеріалів на Землю.

Показать ещё новости